З вами знову я, Іва.
Та сама, яка забігає в блог босоніж, з кавою в одній руці й черговим сюжетом у голові.

Тож слухайте новини з передової:

Офіційно (ну, майже): тепер я стараюся викладати розділи через день, о 13:00.
Так, тринадцята година. Те саме магічне число, коли найкраще читати драму, зрадоньку, кров і трохи (або не трохи) хруськів.
І якщо вам цікаво, що саме чекає —
то третій розділ уже тупоче в черзі.
Він з’явиться завтра — так, ЗАВТРА, рівно о 13:00.

* Там буде:
— трохи тиші, яка ріже
— трохи натиску, від якого холоне спина
— трохи “ой, він мене не просто так залишив живою”
І одна фраза, яка змінює все. (Або ламає. Хтозна.

Четвертий розділ вже написаний, але поки страждає у лапах редакторки.
Так, редакторка в мене та ще пташка.
Холодна, спокійна, з поглядом “перепиши це”.
Подруга. Але без поблажок.
Хочете дізнатися більше про неї — загляньте в учорашній блог, я там усе чесно розповіла (ну майже ). Головне, що цікаво)

ВЕЛИЧЕЗНЕ “дякую” моїй команді “Дюваль”.
Це не просто слово, це ціла творча банда:
редакторка з поглядом “перепиши й не дихай”,
монтажерки, які штовхають мене вперед (а іноді вниз, у драму),
і артер(к)и, що малюють усе те, що я тільки-но встигла придумати.
Без них усе це не літало б, а повзло — і то боком.

 

Тож:
* Глава — через день
* Час — 13:00
*  Назва — “Воїтелька для Проклятого”
І як завжди — трохи крові, трохи емоцій, і трохи “та що ж він так дивиться??”

До зустрічі в тексті!
Ваша Іва ☕✨