"А життя — це серйозно?"

А життя — це серйозно?..

— О так, життя це серйозно.

Але не дуже.

У темних вітрах, між могильних троянд,

Де сміх — як лезо, а сльози — як мед,

Воно танцює… вуаль без обличчя,

І шепче: «Граймо. Але не надто відчайдушно».

Місяць над прірвою бавиться світлом,

І тіні ховають секрети в повітрі.

Ми носимо маски, вбираємось в драму —

І тішимо хаос, що спить між словами.

Тут серйозність — лиш вишуканий фасад,

Що тріщить, як порцеляна від першого погляду.

Життя — як старий театральний вампір:

Безсмертне, втомлене, грає — і сміється в пітьмі.

То що ж, ти питаєш:

А життя це серйозно?..

— О так. Але не дуже.

Лише настільки, щоб боліло красиво.

Більше віршів у книзі "Вірші. Готичний стиль."