Сьогодні захотілось поділитись із вами шматочком душі — рядками, народженими у пітьмі натхнення.

Коли світ мовчить, шепочуть лише тіні...

У храмі тіней, де моляться страхи,

І кожна мрія — зраджена, немов клятва.

Там бродить серце, скуте у ланці,

Там шепче ніч: «Ти більше не варта».

Свічки горять слізьми на підвіконні,

І кожен подих — як молитва мертва.

Але в цій темряві, що п’є долоні,

Я чую голос — свій, але зсередини й впертий.

Я встану. Так, навіть із попелу й склянок.

Бо навіть вічна ніч колись догорає.

І тінь, що цілує мої рани щоранку,

Це вже не страх. Це нова моя зграя.

Якщо вам сподобалось — залишайте в коментарях ❤️ або ☺️

Можливо, додам ще поетичних тіней у найближчих публікаціях.

Обіймаю вас, Ваша Лірія Маєр ♥️