Додано
21.07.25 19:41:23
Без правил
Я могла б згоріти. Просто зникнути в полум’ї того, що він викликає.
Його погляд — мов вогонь, що пробирається під шкіру.
Він мовчить — і цього достатньо, щоб серце билося частіше.
Він доторкається — і я вже не впевнена, чи це біль, чи задоволення.
Цей чоловік — не мій. І не буде.
Але я не відпущу. Бо ми — помилка, що смакує як спокуса.
Якщо ти шукаєш історію, де кожен погляд — загроза, кожне слово — виклик, а ніч між ними — не мала правил…
Тоді ця книга для тебе.
Прохоренко Вікторія
878
відслідковують
Інші блоги
Прокидаюся від стукоту у двері. За вікном уже світло, і шлунок старанно нагадує про своє існування. — Пан Тарахан чекає на вас у своєму кабінеті через десять хвилин! — долинає з коридору у відповідь на моє: «Кого
— А ти чого з ними не поїхав? Тобі наплювати на дитину?? — з усією можливою жовчю буквально плюю словами на Єгора. — А тобі — не наплювати? — А я тут до чого? — вигинаю брову. — У сенсі до чого? — відверто
Ну що, мої любі, запускаємо листопадовий марафон ❤️ ЛПМ — ЛИСТОПАДОВИЙ ПРОБЛЕМНИЙ МАРАФОН Система проста: одна ваша книга → дві книги інших учасників → читання → коментарі під час читання → підсумкова рецензія
Він попереджав її. Просив не повертатися. Говорив, що її світло згасає і без нього вона може загинути. Але Аурелія не послухала короля Ночі. Аурелія повернулася до чоловіка, якого кохала століттями. Але замість
Якщо ви теж колись були із категорії "я не буду вести соцмережі", то ви зрозумієте мене краще за тих, хто віддався цьому легко. Три роки просто писала книги сюди. А до цього ще років п'ять взагалі не розуміла звідки
0 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВидалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати