Сьогодні мій день. Той, якого я дуже боялася і в той же час чекала.

Моя історія «Руда бестія для сусіда» нарешті вийшла у передплаті.

Здається, я натискала ту кнопку «Почати продавати» із затримкою дихання. А потім — ще й перевіряла сто разів, чи не відхилили модератори мій запит.

Чесно? Це страшно. Думки так і лізуть у голову:

А раптом ніхто не купить?

А раптом скажуть: «Це не варте грошей»?

А раптом… просто промовчать?

І знаєте що? Мене накриває.

Я боюся.

Бо вперше прошу читача повірити в мене не лише словами, а й дією. Залишити не просто відгук чи сердечко, а частинку своєї довіри.

Це не его, це трепет. Як перед першим побаченням. Коли дуже хочеш сподобатися, але не хочеш бути фальшивою.

Цю історію  я писала в найрізноманітніші моменти свого життя: коли сміялась до сліз і коли не вірила в себе.

Моя героїня далеко не солоденька дівчинка. Вона вибухова, вперта і язиката. Така, яка сама лізе у вогонь, а потім ще й сварить того, хто спробує її врятувати.

І саме така зустрічає свого сусіда, який… спочатку трішки дратує, а потім розпалює її почуття. Це історія про хімію, котру неможливо приховати ❣️

Це мій перший досвід передплати. І я дуже хочу, щоб він був не останній.

А тепер — питання до вас, автори:

Як у вас пройшла перша передплата?

Чи ви теж ходили колами навколо кнопки «Почати продавати»?

Чи моніторили перші лайки й покупки кожні 10 хвилин?

Чи було хвилювання, радість, чи розчарування?

Та, як пережити видалення книги з бібліотеки?

Я б дуже хотіла почути ваші історії. Бо здається, цей шлях — спільний. Ми всі пройшли крізь цей перший крок.

Тож давайте поговоримо відверто.

І якщо ви вже маєте досвід — порадьте щось «новеньким» ?

А якщо тільки плануєте — можливо, моя історія додасть вам сміливості.