Мій перший блін… не зовсім рівний. Але — мій.
Це моя перша публікація, перший текст, із якого почалось моє письмове занурення. І, мабуть, як то кажуть — перший блін комом. Але не тому, що він поганий. А тому, що він справжній, як і все перше.
Ідея прийшла зовсім несподівано — я просто гортала новини в Telegram. Там було коротке повідомлення про жінку, дружину військового, яка народила дитину вже після його загибелі. І ось — фантазія запрацювала. У голові почав розгортатися сюжет. А ще — спогади, образи, голоси друзів-військових, тих, хто ще живий, і тих, кого вже нема.
Так народилась ця книга.
Так, я знаю — вона важка. Не для легкого вечірнього читання під чай. У ній багато емоцій, багато болю, багато глав, які, можливо, здаються зайвими. Але я ще в пошуку свого стилю, свого ритму, своєї інтонації. Поки що все звучить трохи кочюрбато, трохи шорстко. Але щиро.
Бо головне — це ідея, яка мене не відпускала. І я вирішила писати. Навіть якщо це поки не дуже “читабельно”. Бо це моє внутрішнє “треба”. Бо цю історію треба було прожити. І розповісти.
1 коментар
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиТреба буде проковтнути цей блін;))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати