Аверія Кетелін Айнвар.

Дочка великого мореплавця та воїтельки.

Ким вона була до того, як стала головною героїнею «Невільниці»?

Я довго не знала, яке в неї обличчя. Спочатку — її раса мала виглядати зовсім інакше. Більш звірині риси, щось на межі фуррі та людини: хвіст, плями на шкірі та кігті…

Але коли, за рік після призупинення, я повернулась до історії Ави — довелось перекроїти майже весь текст.

І створити її такою, якою вона є зараз.

Аверія — не просто героїня. Вона — втілення шрамів, яких не видно.

Її краса — не в пишності, а в тихій силі. У погляді, який бачив занадто багато, але не зламався.

Я знала, що вона не може бути типовою «лялечкою з обкладинки». Її обличчя — це обличчя виживання. Мовчазного протесту. Гідності в неволі.

Я шукала її довго. Навіть тоді, коли вже викладала «Невільницю».

Насамперед — шукала погляд. Не солодкий, не звабливий. А твердий і мовчазний. З тією глибиною, яку не зіграєш.

І ось — вона.

?️ Трохи в профіль. Плечі — рівні. Погляд — прямо в душу.

У чорній сукні, яка не робить її слабкою, а навпаки — підкреслює силу. Як ніч, що ховає у собі бурю.

Цей портрет став для мене точкою опори. З ним я почала бачити сцени інакше.

Відчувати її репліки глибше. Вимагати до неї більшої поваги — навіть від інших персонажів.

А як вам її образ?

Ви впізнали в ній ту Аверію, що народжується на сторінках?