Мабуть, я вскакую в останій вагон, але і про челендж від Євгеній Шульженко дізналася не так давно. Проте, вирішила, що так можна розказати про себе трохи більше.

Насправді писати я почала, ще з фанфіків, що не зовсім книги, але теж вияв творчості і вже з часом зрозуміла, що хочу спробувати написати свою оригінальну історію. І почала, ще в університеті, десь на останьому курсі, але про все по порядку.

Я закінчила університет, за кілька місяців до повномаштабного вторгнення, і почала шукати роботу. Спочатку, я не дуже хотіла працювати за спеціальністю Землевпорядник, а саме на ній я вчилася. Але потім вирішила, що чому б не спробувати... У лютому 2022 року, я знайшла і почала період стажування...два тижні стажування, а потім: "привіт, війна". Я у Харкові, виїзджати не хочу, це мій дім, але логічно роботу втрачаю. 

Рік ніким не працюю в надії на краще, у цій ситуації я клятий оптиміст. Але війна, як ми знаємо не закінчується, треба вчитися жити у даних обставинах. Увесь цей час, я не могла писати. Мені не вистачало на це морально сил. Я і зараз часто у моральному застої, але ми не про це. Треба шукати роботу, далеко від дому не хочу, страшно їздити кудись, бо відключення світла та і ракети. Знаходжу роботу біля дому, продаж домашнього текстилю. Працюю там півроку, але не витримую аб'юзивного керівника і йду. Місяць приходила у себе, знову шукала. І ось я, мені 27 років і я вже майже 2 роки працюю книгаркою на маленькому книжковому острівку. Так, зі своїми нападами "роблю недостатньо". Але я рада, що в мене є робота.