Запрошую до новинки від Мар’яни Долі “Ліки для розбитого серця”! ?

Це романтичний детектив з несподіваними поворотами та емоційним сюжетом!

Аби заробити на житло для себе з донькою, Настя уклала фіктивний шлюб. Але ще не очікувала, що в компанії друзів чоловіка станеться вбивство, і вона запідозрить саме його…

УРИВОК ДЛЯ ВАС ( з сьогоднішнього розділу, який вийде о 23.00)

Я відкладаю телефон убік, і замислююся. Ця дівчинка, Настя… Було в ній дещо, майже незбагненно, містично знайоме мені. Знайоме так давно, що я вже й пригадати не в силах, звідки це знаю. Та ця наша нічна переписка смсками, в темряві, в нічний час, коли місто за вікном спить, а всесвіт стискається до розмірів крихітного підсвіченого квадратику мобільного телефону, на якому літери передають емоції і думки. І ти чуєш їх голосом людини, що тисне відправити… Це було вже зі мною давно.

Щоправда, тепер в моїх руках не цеглинка “Нокіа” з підсвіченим екраном два на два сантиметри. Екран Айфону чималенький, і світиться він яскравіше. Та от відчуття… Вони ті ж самі, надважливі… життєво важливі…

Колись давно, ще у старших класах, ми так само уночі обмінювалися смсками з Наталею. Давно, у іншому житті, коли усе здавалося таким простим, і не було нічого важливіше, аніж її коротке: “На добраніч”.

Ця Настя, дівчина з коляскою і дивовижною малечею, що назвала мене татом… вона не лише зовні нагадувала її, мою долю, мою кохану, моє серце. Вона й писала так само. Ті ж самі речення, те саме шкодування про відвертість. І навіть ця дурня про позитивне мислення. Ох, скільки ж разів Наталя казала, що буде його практикувати. Особливо під кінець, коли вже стало ясно, що не допоможе ніщо інше…

Зітхаю, заплющивши очі. Болить… Скільки часу минуло…

А скільки його треба, того часу, аби навчитися жити без серця? Моє давно вже поховано під двометровим шаром землі, в красивій труні з трояндою на забитій цвяхами кришці. А в грудях — пустка. Суцільна пуска з фантомними болями в тому місці, де колись була вона.

Наталя… Моя перша і остання любов. Моє русяве диво з синіми, як води Дніпра, очима і тихим голосом… Я не зустрічав більше таких, як вона…

…до сьогодні.

❇️