Чому я почала писати?❣❣❣

 Привіт, мої любі!

З самого дитинства мені здавалося, що я зовсім не схожа на своїх однолітків. Завжди відчувала, що мислю інакше — якось по-дорослому, більш розважливо. Мультики мені взагалі були нецікаві. Е ні, поправочка — був один: «Пригоди Джекі Чана»!))
Я завжди спостерігала за світом і вигадувала в голові різні історії, але про те, щоб записувати їх, якщо чесно, навіть не думала. Натомість намагалася підлаштуватися під ритм життя однокласників.
З подругами якось не склалося. На моєму шляху завжди траплялися дівчата, які шукали в мені лише підтримку — людину, якій можна виплакатися у складну хвилину. Довго, занадто довго я була тими самими «вільними вухами», у які можна злити будь-який біль чи поділитися плітками. Вони знали, що нікому й ніколи нічого не розкажу. І повірте, я знала стільки секретів — майже про всіх! Хто, з ким, де і коли… Вони поливали брудом одне одного, скаржачись мені, а потім, коли мирилися, знову ставала непотрібною.
Потім у моєму житті з’явилися вірші. Спочатку я просто любила їх читати, а згодом мене ніби прорвало — й сама не помітила, як написала свій перший вірш. А потім ще один і ще.
Після цього була пауза на багато років. Зараз я теж інколи пишу поезію — тоді, коли думки самі просяться на папір. Але паралельно з цим у моїй голові завжди створювався власний світ. Мабуть, це звучить трохи дивно чи навіть моторошно, але як є.
На Букнеті я вже, мабуть, роки 3(треба глянути). Мені завжди подобалося читати різні історії, адже вони давали змогу відволіктися від повсякденності. Думка написати власну книгу жила в моїй голові майже рік. І ось одного дня я наважилася. Переборола себе, бо страх «чи сподобається це читачам?» тоді просто зашкалював. Та що гріха таїти — цей страх є зі мною і зараз.
Проте в мене є безліч ідей, які я обов’язково планую втілити в життя.
Чому я пишу?.. Тому що тут я є собою. Мені це подобається, я дихаю цим. І вірю, що нарешті мене почують.
А чому пишете ви? І як давно ви на платформі Букнет?