(але спершу — коротке “ну шо, погнали!”)

Так! Ви не помилились! Це я — Іва Дюваль.
І так, я знову тут. Бо от вийшла нова книжка — “ЛИСТИ”.
Про скриньку. Про слова, що не були сказані. Про людей, яких не чують — але які все одно залишають по собі щось. Навіть просто: папір із серцем.

Але якщо ви — якимось дивом (або неуважністю ) — не бачили два попередніх блоги, то...

* В першому, як водиться, нічого особливо не сталося (ну, окрім оголошення нової книги).
* А от в другому — я щиро дивувалася, як швидко моя подруга влупила мені обкладинку.
Ну чесно — я тільки сформулювала, що “може отак, трошки туманно, трошки душевно”, і за 12 годин уже тримала результат.
Я не встигла передумати!

І от — у цьому блозі я офіційно оголошую:

 *Книга “ЛИСТИ” — стартувала!

-  І разом із нею — перший лист.*

В її випуску я особливо вдячна подрузі.
Вона, хоч і не в настрої сьогодні, але я все одно отримала те, що хотіла.
І, уявіть собі — навіть без тапка.

(Брехня.
Коли я необережно сказала:
“Та я подумаю над сюжетом десь наступного тижня…”
— вона мене словесно побила.
Серйозно. З інтонацією. З формулюванням типу:
— “Ти ж знову відкладеш на місяць, Іво! Ти ж себе знаєш!”
— “Та ну коли таке було?”
—
—
— ...Ага. Неважливо.)

Вощем, подяка:
(1) за обкладинку
(2) за побої
(3) і, власне, за сюжет першого листа, бо саме вона змусила мене сісти і його написати, а не "думати про нього з четверга по вічність".

 *  Зустрічайте — ЛИСТИ.
І хай хтось таки відкриє ту скриньку, поки ми ще тут.

З нервовим сміхом і великою ніжністю,
Іва Дюваль
(яка не відкладатиме. ну, цього разу — точно ні.)