Я, Іва Дюваль, людина-качеля, тільки-но закінчила одну збірку, як уже… правильно — пишу нову.
Ні, я не робот. Просто є така категорія людей, які замість «відпочити» обирають «поплачемо ще раз, але красиво».

Отже!

 -  Нова історія називатиметься “Скринька, яку ніхто не відкривав”
Або просто: “Поштова”, “Листи”, “Обережно: душа всередині” — я ще не визначилась. Але точно знаю одне:

  Це буде збірка листів, знайдених у старій, заклинялій скриньці.
  Без адресата. Без дати. Без пояснень.
  Лише слова — як сліди на серці.

Кожен лист — як шепіт. Як "привіт" із тиші. Як ніжна правда, яку не встигли сказати вголос.

 ! -  Це знову не про сюжет.
 ! - Це знову не про драму на 300 сторінок.
 ! - Це про людей, біль, тепло, сум — коротше, знову про мене і вас.

Якщо вам було добре в “Качелях” — тут буде затишно. Тільки замість фантиків і навушників — папір і тиша.

Я вас обіймаю.
Дякую, що читаєте.
Дякую, що відкриваєте ті скриньки, до яких я тільки підбираю ключі.

Знову ваша,
Іва Дюваль