Був той день, коли сонце гріло не лише плечі, а й серце. Вона прокинулася рано, бо знала — сьогодні той самий полуничний день. У кошику на столі — щойно зібрані ягоди. А в думках — один рецепт, що передавався в їхній родині з покоління в покоління.

"Кожна ягода — як мить щастя. А пиріг — це спогад, що можна з’їсти."

Що потрібно:

500 г свіжої полуниці

200 г борошна

100 г вершкового масла (холодного)

2-3 ст. л. цукру (для тіста)

1 жовток

1-2 ст. л. холодної води

2-3 ст. л. крохмалю

4 ст. л. цукру (для полуниці)

Ваніль або цедра лимона — за бажанням

Приготування:

Тісто:

Вона швидко порубала масло з борошном, додаючи щіпку солі й цукор. Далі жовток і ложечка холодної води — лише щоб зібрати тісто до купи.

"Тісто не треба місити, — казала бабуся, — з ним треба дружити."

Загорнула у плівку і поставила в холодильник на годину.

Начинка:

Полуниця, нарізана навпіл, посипана цукром і трішки крохмалю — щоб не потекло.

"Ніколи не бійся, що буде солодко. Страх гірший за цукор."

Випікання:

Розкачала тісто, виклала у форму. В середину — ягоди, а зверху — смужки з тіста або плетений візерунок.

Випікала при 180°C близько 40 хвилин, поки тісто не стало золотавим, а аромат не змусив усіх зібратися на кухні.

Подача:

Теплий, з ложкою сметани або кулькою морозива. І головне — з

І вона знала: цей пиріг — частина її. Як пам’ять про день, коли сонце, полуниці й серце були справжні.Цей рецепт із Полунічні дні із історії