Роздуми. Внутрішні голоси

Привіт Усім знайомим і незнайомим. Давно не зазирала сюди, як авторка, і поки невідомо коли повернуся з новинкою. Але з'явилася тема для блогу і його обговорення. 

Перечитуючи сюжети своїх книг, помітила закономірність. В кожній моїй книзі є старший персонаж, наприклад: дідусь, тітка, батько чи матір, тобто людина досвідчена та мудра, котра дбає, на яку можна покластися та довіритися. Навіть в одній з моїх казок, виринає ведмідь. В казці він дає головній героїні (Мурасі) пораду та підтримку.

Наведу кілька прикладів з книг:

"Аромат лаванди" пані Марія, родичка головної героїні, не знаючи усієї правди допомагає Оленці, надавши їй прихисток. 

"Нестримні стихії" пані Елеонора, вчителька трьох подруг, яка заміняє кожній дівчині маму.

"Зцілений тобою" пан Боярський, хрещений головного героя Любомира. Причетний до народження головної героїні Мар'яни. Тут особливо виражена підтримка, опора, мудрість.

"В тіні обману" дідусь Омелько, пані Параска, рятують головного героя Ярему від смерті.

Про що це свідчить?

1. Внутрішня потреба в опорі. Це може свідчити про сильну потребу в опорі, підтримці, безпеці. 

2. Повага до досвіду та мудрості. Схиляюся до цього варіанту. У моєму житті є двоє людей, яким я дуже вдячна. Можливо, таким чином через творчість я їм віддячую.

3. Власні цінності. Турбота, доброта, підтримка, саме такі персонажі допомагають передати цінності, які є важливими для мене.

А, що думаєте, Ви? Автори, що проявляється у ваших сюжетах?