Питання до авторів та читачів.
Чи завжди ви на стороні головного героя (створеного автором чи власного)?
Коли писала нову главу Академії Тіньового Права, зловила себе на думці, а чи завжди ми підтримуємо ГГ, навіть якщо це наш власний персонаж?
Моя головна героїня, Елі, зухвала, емоційна, часто легковажна. Але хто ж я така, щоб її судити? Всього лише автор…
Її вчинки іноді здаються мені імпульсивними і небезпечними. Через власну самовпевненість вона потрапила в таку халепу, що молилася померти швидко.
Але ось у чому парадокс: я її обожнюю. Як живу, справжню, недосконалу героїню, яка вчиться (іноді болісно), б’є інших (деколи буквально), падає і піднімається.
Скажу відверто: якби я зустріла Елі в реальному житті, ми б навряд знайшли спільну мову.
То ж, задам питання: чи завжди ви підтримуєте головних героїв?
Уривок з сьогоднішнього оновлення:
— Елі, — солодко потягнула Мелора, — а чому ти мовчиш? Ви ж з ним ночі проводили, незважаючи на те, що ходять чутки… твій наречений десь там на тебе чекає.
Мов удар у груди. Раптово. Прямо в найслабше місце.
Я відчула, як на мене звернули увагу всі. Навіть ті, хто щойно захоплено згадував Вільяма, тепер мовчки чекали продовження.
Чутки. Вони ширяться тут швидше, ніж тінь за світанком.
Я підвелася.
Повільно. Без поспіху.
Окинула поглядом аудиторію. Хтось відвів очі, хтось стишив дихання. Я зупинилася на Мелорі. Вона сиділа з тим своїм виразом показного жалю, ніби тільки й чекала моменту, аби вдарити.
— Ти така прониклива, — сказала я рівним голосом. — І, чесно кажучи, твій осуд мені навіть зрозумілий.
Я зробила кілька кроків ближче, поки не опинилася зовсім поруч із нею. Її поза, її погляд, її манірність, все показувало, що вона грає на публіку.
— Так, у мене є наречений. Але, знаєш, я його не обирала. Мене поставили перед фактом. Просто кинули, мов шмат м’яса на прилавок. І мій «наречений», цей недоумок навіть не поставив жодного запитання. Просто погодився.
Я сіла на край столу, схрестивши ноги.
— Це не дає тобі права зраджувати, — прошепотіла Мелора. Її голос став тихішим. Вперше вона не мала впевненості. — Ти могла поговорити з ним… Може, він хороша людина?
Я хмикнула.
— Може. Але, дорога Мелоро, і ви, решта… — я обвела поглядом адептів. — Киньте в мене камінь, якщо ви без гріха.
3 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиДивно, що так немає коментарів від авторів це справді цікаве питання
А я скажу, що я повністю на стороні Елі. Деякі не достойні шоб до них добре ставились. І нажаль цей світ жорстко й.
Ліза, Так, мені також цікаво, чи я одна така?!
Можливо хтось з авторів також не підтримує своїх персонажів))
Не знаю як інші, але я в захваті від Елі! Так, іноді мені не подобаються її вчинки, але ніхто не ідеальний.
Тому з нетерпінням чекаю на наступні глави♡
Karina, Дякую, радію, що змогли розгледіти в ній і щось хороше)) бо хоч вона і татова донечка, але життя для неї готує ще багато стусанів))
Героїня мені не сподобалась-дуже зухвала,піде по головам і добрим ,і злим.Тому припинила читати книгу,відштовхнула гг.В житті і так багато несправедливості та ненависті,не можу читати про таке в фентезі
Таня Танечка, Повністю з вами згодна. Героїня справді може відштовхувати. Тому і зробила цей пост. В книзі хочу якраз показати, що не тільки Мері Сью заслуговують на принца і щастя, тільки тому, що вони вчасно опускають голову.
А й такі погані героїні через боротьбу із собою, і зі своїм характером можуть отримати шанс.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати