Привіт, хочу порекомендувати вам дуже цікаву історію від Марʼяни Долі під назвою "Ліки для розбитого серця" 

Це книга з циклу Марʼяни "Детектив Юліан Хмельницький"

Ось опис циклу:

"Вам подобаються романи про нападників-детективів? Тоді вам сюди! Мудрий і досвідчений Юліан Хмельницький та його молода і винахідлива напарниця Лариса Скоропадська розберуться з найскладнішими злочинами та назавжди полонять ваше серце) Книги є окремими за сюжетом, їх можна читати як підряд, так і кожну окремо!"

А тепер трохи більше про "Ліки":

“У мальовничому куточку Карпат зібралися шкільні друзі відзначити 20-річчя випуску. Одна з них, відома блогерка, пожартувала, що оприлюднить секрети кожного. А наступного ранку її знайшли мертвою...”

УРИВОК ДЛЯ ВАС

 — Ви ж не ображаєтесь на мене?  — раптом питає він.

            — Ні, — відповідаю я. 

  — Психолог сказав, що в мене фіксація на дружині, — пояснює він, поки ми їдемо до мого будинку. — Це значить, що я ніяк не можу її відпустити. І жити далі. 

  — Розумію, — кажу я. І думаю про те, що так само не могла відпустити свого колишнього. Мабуть, навіть більше не через кохання, а через образу на нього. Я весь час думала, що не заслужила на те, щоб залишитись отак, самій з дитиною. А він навіть ніколи не захотів побачити Злату. Ну я й не наполягала.

 — Я думав, думав і вирішив, що якщо матиму дитину, мене відпустить…

 — Можна всиновити, — я вже якось починаю проникатися його проблемами. — Часом матері залишають немовлят у пологовому…

 — Ні, — каже він. — Я хочу власну дитину. Мою і Наталину. Перед тим, як робити опромінення, вона заморозила свої яйцеклітини. На майбутнє. Бо думала, що одужає і  ми скористаємося послугами сурогатної мами…

Тепер мені доходить, що він мав на увазі, коли пропонував, щоб я народила йому дитину. 

 — Ви хотіли запропонувати цю роль мені? 

 — Мабуть, це була дурна ідея, і я вас налякав, — каже Арсен. — Вибачте.

 — Та нічого,  — я усміхаюсь. Златка притулилася голівкою до мого плеча і заснула, заколисана тихим гудінням мотору.  — Не налякали. Мені незручно, що ви зробили мені такий подарунок, а я нічим не можу допомогти вам. Однак я не уявляю, як це — відмовитися від власної дитини і віддати її. Назавжди. Ні, для мене це неприйнятно. 

 — Мабуть, якби я був жінкою, то для мене теж було б неприйнятно, — погоджується Арсен. 

 — Але є жінки, які цим займаються на професійній основі, то, думаю, вам варто звернутися до них. Правда, здається, така послуга коштує недешево…

— Та гроші для мене не проблема, — з якоюсь досадою відгукується він.  — Я просто не хочу, щоб люди знали, що це дитина, народжена сурогатною мамою. Раптом її потім будуть дражнити або ще щось. Я думав одружитися, ну, звісно, фіктивно. Пожити разом до народження малюка і трохи згодом. А потім розлучення, і дитина залишиться з татом..

Я знизую плечима. Думаю, що ідея якась дивна. Але в кожного свої таргани в голові. 

Читайте "Ліки для розбитого серця"  тут