Ось вам маленький уривок і арт. Як вам?

— Тео, я… я не знаю, що…

— Не треба знати. — Він схопив її обличчя в долоні, великі теплі руки тремтіли. І раптом поцілував її.

Це був голодний, відчайдушний поцілунок. Весь страх, шок, полегшення — усе змішалося й вихлюпнулося назовні. Серена відповіла, стиснувши його плечі так міцно, ніби боялася, що він зникне.

Але за мить — мов різкий удар холодом — до неї повернулася свідомість. Вона вирвалася й відступила, вражено прикривши вуста рукою.

— Що ми… що ми наробили?.. — прошепотіла.

Тео стояв із опущеною головою, важко дихаючи.

— Пробач… — хрипко сказав він. — Я… не повинен був. Це… просто… імпульс. Занадто багато всього.

Вона лише мовчки хитнула головою, не знаючи, що відповісти. Її щоки палали. Усередині не було ні сорому, ні страху — лиш пульсуюче тепло, від якого хотілося сміятися й плакати водночас.

Ігри під масками 
https://booknet.ua/book/gri-pd-maskami-b439591