Магічну вежу було видно ще здалеку. Я зачудовано дивилася з вікна карети на те, наскільки вона виділялася серед усіх інших будівель і видавалася неземною.

Ворота прочинилися перед нами автоматично, відкриваючи перед собою щось схоже на підвісний міст. Підлога на якому була зі скла. 

Я обережно ступила крок і ледве стримала крик жаху. Унизу нічого не було і складалося враження, що я буквально йду повітрям. Єдине, що дарувалo відчуття того, що під моїми ногами є опора, холод, який пробирав навіть через підошву взуття. 

Я пройшла всередину Магічної Вежі — і завмерла повністю вражена. З усіх місць історії, саме це було промальовано найбільш детально. І зараз складалося враження, наче я пройшла не крізь двері, а переступила сторінки. 

У цьому місці можна було просидіти цілу вічність і навіть не помітити. Я відчула як впадаю в транс. А якийсь невідомий голос шепотів мені на вухо. 

“Ти можеш відпочити Джен” “Хіба ти не втомилася достатньо?”

Хотіла зобразити ще Джен, хоча б на одній з візуалізацій, але не вийшло. 

Новий розділ. 

Мій телеграм канал де пізніше вийдуть додаткові візуалізації до цього розділу з Ліамом і Офелією( як Джен) також є до попередніх розділів.