Вони мають бути разом. Ми чекали цього десятки глав. І коли все йде до фіналу. Тут починається:
Вони разом. Хепі-енд. Все солодко, очікувано, ванільно. Або — ні. Розбиті серця, шлюби з іншими і ти сидиш з розбитим серцем.
Відверто? Як читач я ненавиджу книги без хепі-енду. Або хоча б без логічного кінця.Для мене книга – це завжди про надію. Класно, коли є над чим замислитись, глибинні висновки та філософія між рядків. Але це все ж про іншу реальність. Про ту, де за кожним болем – світло. Про події, які завжди йдуть на користь героям. Та кохання, яке буває лише в кіно/книжках.
Але як автор… Я маю можливість обирати фінал і тут вже не завжди ти володієш історією, яку пишеш…
Щасливий фінал часто очікують.Бо хочеться вірити, що хоч у книжках завжди щастя.
Але іноді щастя — це піти. Не залишитись. Не врятувати. Не повернутись.
І тут навіть два запитання: чи всі історії мають закінчуватись хепі-ендом? Хепі-енд – це обов’язково разом?
Ви — за щасливий фінал чи іноді краще залишити трішки болю й правди життя?
2 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиРозумію, що коли ти автор, історія керує тобою і шепоче свої правила. Тому не завжди виходить писати так, як ти це планував. Важко читати, коли кінець не обіцяє бути щасливим. Але не завжди це означає найкращий кінець) Мені самій, як читачу інколи хочеться гарненько проревітись, пережовуючи скло над прочитанням. І таким історіям точно є місце, бо залишають слід, інколи навіть більший ніж, від хепі-енду❤
Мілена Королівська, ❤☕
Я за цікавий сюжет, грамотність тексту без ШІ та логічний фінал, яким би він не був )
Ріна Март, згодна з вами. Дякую за думкую)
Донедавна навіть не знала про такий хейт навколо ШІ у письменництві. Половина блогів про це)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати