Попри те, що перенесення Ляльковода у вікторіанську епоху було експериментом, процес виявився неймовірно захопливим. Написання історичного роману — це не просто про сукні та бали, це про постійні відкриття. Вчора, наприклад, я з головою поринула в дослідження китобійного промислу.

Я вивчала все – від монополізації ринку, до технічного прогресу. Знайшла стільки вражаючих деталей, як-от винайдена Свеном Фойном, норвежським винахідником, гарпунна гармата з вибуховою головкою — інновація, яка перетворила полювання на китів на справжню індустрію смерті.

Читати, а тим більше вплітати це в сюжет неймовірно цікаво, адже такі деталі роблять світ «Ляльковода» живим і обʼємним.