Коли ми дісталися моря

Вчора закінчила книгу «Сонце, річка та зоряні ночі». Не втрималася і... написала ще одну літню історію.

Море, кохання і багато перепалок між головною героїнею та нестерпним хлопцем, з яким їй доведеться добиратися в одній машині.

Вперше писала книгу без плану. Просто з'явилася ідея, пішла писати, одразу відредагувала і несу показувати:)

(Дуже сподіваюся, що хоч цього разу видно зображення)

*** 

– Ще й до лісу з тобою йти? – я схрестила руки на грудях. – Боюся.

– Ми з тобою й так в одному номері ночуємо. Навіщо чіплятися до тебе в лісі, якщо я цілком можу зробити це тут? Зручніше буде.

– Ти… Ти так прямо це говориш. Нічого не бентежить?

– Я завжди таким був. Забула?

– Забула.

*** 

– Уже пошкодувала, що погодилася їхати.

– Звісно, краще б сиділа за своїм компухтером, на сайті знайомств зависала.

– Що? – різко розвернулася я. – Тоді посмію запитати: як ти мене знайшов? Теж там сидиш?

– Ні, знайомий один скинув, – посміхнувся він. – Каже: дивись, яка. От уже я здивувався, що це була ти.

– Я взагалі-то нікого там не шукала. Просто вирішила з людьми поспілкуватися. Та й Агата вічно зі своїм Женею, а мені було нудно.

– Могла б мені написати.

– Робити мені більше нічого, – фиркнула я.

– Я помітив, інакше ти б не сиділа на сайті знайомств.

*** 

– До речі, щодо машини, – я згадала початок розмови. – Здається, це була твоя ідея, щоб я тут їхала. Ну ось, мучся. Міг би з Костею поїхати.

– Він мені не подобається.

– Звісно, бо він хлопець, – з глузуванням підкреслила я. – А інших дівчат у нас у компанії немає.

– Я не за це, – махнув рукою Максим. – Просто якийсь він мутний.

– Як на мене, дуже милий.

– Тоді він не подобається мені ще сильніше.

*** 

– Ти мене на руках у воду тягнув!

– А де мінуси? Я був би щасливий, якби мене в море кинули.

– В одязі?

– Та хоч у ліжку. Це ж море!