Сьогодні мене зацікавив блог одного автора про натхнення. Там підіймалась тема страху втратити його — і мені теж захотілось замислитись над цим.

У мене натхнення найчастіше приходить ближче до десятої ночі. Не знаю точно чому… Можливо, як я колись чула, саме в цей час люди стають щирішими й назовні виходить те, що ховається в душі.

Колись я починала писати одну книгу — спочатку було справжнє море натхнення. Але згодом я почула одну неочікувану новину про людину, яка мене надихала на цю історію. Це дуже мене потрясло й змусило переживати за неї… І разом із цим ніби зникло й саме бажання писати. Натхнення не поверталось дуже довго.

Мабуть, воно насправді дуже ніжне й тендітне. Його легко відчути — і так само легко втратити.

Мені стало цікаво дізнатись у вас:
що допомагає саме вам відродити натхнення, коли здається, що воно зникло?