Люди діляться на два типи:

Є ті, хто шкодує про те, що зробив, і ті, хто роками живе з думкою: «А що було б, якби я тоді?..»

Думаю, я з других.

Можливо, саме тому понад два роки свого життя я писала книгу, яка називається «Ризик», а ще два після цього успішно робила все, аби нікому її не показувати.

Іронічно, чи не так?

А от моя героїня виявилася сміливішою за свою авторку. У якийсь момент вона перестала запитувати себе: «А що буде, якщо?..» - і просто ризикнула.

Тож тепер мені цікаво:

А ви частіше шкодували про те, що зробили, чи про те, на що так і не наважилися?

 

3 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти

Життєві сценарії це дуже цікава річ насправді. У буденному житті ми часто-густо діємо "на автопілоті", занадто не замислюючись щодо того, чому робимо саме ось так, а не інакше.
Люди ризикують не завжди через власне бажання. Ось, наприклад, я мешкаю в прифронтовому місті за 20 кілометрів від лінії бойового зіткнення. Ризик? Так, безумовно. Але я цього не обирав, бо мені просто нема куди їхати звідси, а їхати з рідного міста просто в порожнечу, - це ще більший ризик, чи не так?

Показати 2 відповіді

Пацюк Червоній, Це просто жах. Ви дійсно витривала людина.
В мене є персонаж, схожий на вас, який теж мешкав у Донецьку. Але ця чернетка ще перебуває в роботі, тобто на Букнеті її немає, адже я не публікую історії "в процесі".
Щоб досягти бажаної реалістичності у створенні згаданного вище персонажа, я свого часу передивився тонни подкастів зі фронтовиками та іншими людьми, хто долав численні труднощі, пов'язані з війною загалом, та безпосередньо з Донецьком.
Дякую за ваш щирий коментар.

avatar
Наталя Дотепчук
19.09.2026, 22:25:37

Я частіше шкодувала про те, що зробила. Але якби не зробила — шкодувала б ще більше. Виходить замкнене коло. Тут або пан, або пропав. Ну, краще крок уперед, ніж три назад.

avatar
Irena Duke
19.09.2026, 21:49:28

Ох,цікава тема! Напевно, я більше за ризик, адже життя коротке, щоб щось відкладати! Вітаю з книгою і бажаю Вам знайти своїх читачів) Буду рада взаємності!

Інші блоги
Фамільяр-утікач. Глава 1. Кайдани свободи.
Емільєн живе під чужим ім'ям у далекому імперському гарнізоні. Він став солдатом, потім старшим сержантом, його позбавили справжньої сутності. Максимус де Вега чотири роки шукав зниклого фамільяра. Емільєн уже
❤️ Мій наречений напрокат ❤️ від Віккі Грант
« Мій наречений напрокат» — легка, тепла й дуже романтична історія про фіктивні стосунки, які непомітно стають справжніми. Діана та Роман, сімейні таємниці, гумор, сварки й почуття, які вже неможливо приховати. А
Спокуса чи Гріх? Що вона обере?....
ГЛАВА 7. СПОКУСА Три дні Крістіан не приходив. Ізабелла переконувала себе, що так буде краще. Вона молилася. Працювала. Читала. Виконувала свої обов’язки. Зовні нічого не змінилося. Але варто було залишитися
Тридцятирічна тьотя лютує (оновлення Порталу).
Опівночі в «Порталі у Гріх» наша читачка нарешті почне план захоплення влади у цій новомодній чоловічій хаті. Але легко не буде. Мене їхня поведінка по-справжньому роздратувала. Спочатку кажуть про світ хіті без
Марафон «книжкове Лото»✨
А давайте цього разу не будемо самі вирішувати, яку книгу читати? Пропоную зіграти у книжкове лото, де кожен учасник ризикує отримати абсолютно випадкову книгу — і саме її доведеться прочитати. Інколи книжкові перлини
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше