ГЛАВА 7. СПОКУСА

Три дні Крістіан не приходив.

Ізабелла переконувала себе, що так буде краще.

Вона молилася. Працювала. Читала. Виконувала свої обов’язки.

Зовні нічого не змінилося.

Але варто було залишитися самій — і думки знову поверталися до нього.

До його голосу.
До темного погляду.
До тієї самої решітки, крізь яку він, здавалося, бачив її справжню.

А потім він повернувся.

Під дощем.
Без дозволу.
З одним простим питанням:

— Ви сумували?

І вперше Ізабелла не змогла сховатися за мовчанням.

Вона сказала правду.

Але іноді визнати правду — набагато страшніше, ніж продовжувати брехати собі.

Крістіан назвав це одним словом:

Спокуса.

Та спокуса — це не завжди про заборонене.

Іноді вона про вибір.

Про один крок назустріч…
або один крок назад.

І цього вечора Ізабелла зробила свій вибір.

Але чи надовго вистачить їй сили його дотримуватися?

Бо перед тим, як піти, Крістіан залишив їй слова, які можуть змінити все:

— Прийду на сповідь.

 Глава 7. «Спокуса» — уже чекає на вас.

https://booknet.ua/reader/iogo-vlasna-chernicya-grh-na-dvoh-b458903?c=5127204

А як ви думаєте:
чи зможе Ізабелла втриматися від того, що сама боїться визнати?