❤"Гра в покору" продовжується! ❤

А ці двоє ніяк не наговоряться...

Найрес заговорив першим:

– Ну що, Барсе, твої рани вже загоїлись?

– Там не було чому гоїтись, – огризнувся Рейн. – Але якщо не боїшся зіпсувати обличчя, можеш зробити другу спробу.

– Кхрамм з ним, з обличчям, – скривився Найрес, – а от злити Мару щось не дуже хочеться.

Рейн пильно до нього придивився – схоже, Вовк теж отримав своє покарання, хоч і не спішить ділитися подробицями.

– Тоді навіщо заговорив зі мною? Їй це навряд сподобається. Тож може знову прищемити тобі хвіст.

Найрес блиснув на нього очима – вочевидь, Рейн попав в точку. Але одразу ж взяв себе в руки – і обличчя знову набуло напускної байдужості.

– Проблема не в цьому, – сухо промовив Вовк. – Боюся, якщо ми знову кинемось один на одного – то хтось із нас уже не встане. А вбивство улюбленого котика Мара мені не пробачить.

Рейн тільки хмикнув на таку зухвалість.

Найрес же зробив паузу і, ніби невимушено, відійшов на півкроку від колони, залишаючись при цьому в тіні.

– Але є куди простіші способи тебе позбутись. І навіть… Взаємовигідні.

Барс уважно спостерігав за кожним його рухом.

– Що у тебе на думці?

Потихеньку виходимо на фінішну пряму ❤

Ваша Чарівна Мрія