Вітання, усім!

Запрошую до нового розділу гарячого, емоційного роману.

Уривок.

— Каріме, іди! Ти підлий кретин, ти використав мене тоді й хотів використати сьогодні, але обломчик вийшов.

— Даяно, все не так, — голос чоловіка звучить уже не так різко, але все ще досить впевнено.

— А як? — знову зриваюся з недовірою. — Ще скажи, що не заради розваги ти провів зі мною ніч на тій вечірці?

— Даяно, я зробив помилку...

— Ти не відповів, — сухо нагадую.

— Так, але...

— Можеш не виправдовуватися! — вкотре перебиваю його. — Цього більш ніж достатньо. А тепер іди, і пам’ятай, я теж непогано розважилася, тож забудь мене й більше не турбуй, — розвернувшись, іду до вікна. Мені хочеться плакати, адже грудну клітку стискає спазм. Мені боляче. Це вимушений обман, але справді хочу, аби Новак зараз пішов...

Книга тут...

Приємного читання!