Цілителька для крилатого лорда. Новинка і фінал!

Привіт, мої любі. Сьогодні я до вас аж з двома приємними новинами, які ви могли пропустити. 

По-перше, вчора у мене стартувала новинка: "Цілителька для крилатого лорда, або Лікарня потраплянки". Давно я хотіла взятися за медично-магічну тему, і ось, нарешті, час настав. Головна героїня - українська лікарка, хірургиня, що змушена була втікати до магічного світу зі своєю маленькою донькою. Головний герой - крилатий ельф зі своїми таємницями, декан факультету бойової магії...

Що між ними спільного? На перший погляд, нічого (крім трудоголізму), але, можливо, один бог кохання думає інакше? 

"Цілителька для крилатого лорда, або Лікарня потраплянки"

image

Щоб врятувати свою доньку, я заключила сумнівну угоду. Тепер я, звичайна лікарка, маю стати цілителькою у магічному світі… І закохати в себе крилатого лорда!
Чезаре, той самий лорд, красивий, розумний, добрий… Ідеал чоловіка. Та є проблеми. По-перше, після невдалого шлюбу я не хочу стосунків. По-друге, вийти за нього заміж планує місцева королівна!
По-третє, тут полюють на потраплянців. Якщо я підпущу Чезаре надто близько, він дізнається правду, і тоді нам з донькою кінець.
Тож почуття – зачекають. Спочатку треба отримати житло, облаштувати місцеву лікарню, розібратись з цілительським даром, що раптово у мене з’явився, знайти доньці хорошу магічну школу, вилікувати всіх пацієнтів…
А з угодою я якось розберуся. Головне самій випадково не закохатися.

___

До речі, головного героя з цієї книги ви знаєте, якщо читали мій цикл "Чарівні помічниці". Це Чезаре, принц Майбрукський, якому не судилось стати королем... Чому - не спойлеритиму для тих, хто не читав "Помічницю для короля". Але обіцяю, що історію Чезаре ви зможете зрозуміти, навіть якщо не знаєте, що там з ним було раніше. "Цілителька" читається окремо, більше того, вона відкриває двері у новий світ мого мультивсесвіту. Магічна Кофленда чекає на вас! 

І маленька цитата для тих, хто ще не визначився, чи хоче читати: 

– Ненавиджу! – прошипіла я. – Клята система! І що тепер робити… 
– Помолися, доню, – порадила мені якась жіночка, виходячи з кабінки – я й не знала, що тут ще хтось був. – Тебе почують і допоможуть. 
– Почують, аякже, – прошипіла я. – Де б то знайти такого бога, який справді допоможе! І що він зробить?! До іншого світу мене телепортує разом з дитиною?! 
– А ти хочеш? – спитав хтось насмішкувато за спиною.
– Хочу! – вигукнула я. – Хочу! Дитину забрали, з роботи ось-ось звільнять, а якщо я продовжу боротися, то він взагалі мене засадить! Тут тільки інший світ і помо… 
Я затнулась. Голос за спиною, дійшло до мене раптом, належав чоловікові. Що він забув у жіночому туалеті? 
Стрімко озирнувшись, я побачила привабливого високого незнайомця. Виглядав він… Гарно, але дивно. Довге пряме темне волосся, мало не до поясу, світла мантія. Вуха гострі...
– Шановний, – прошипіла я, – вийдіть з туалету. Це жіночий. А ви на жінку ніяк не схожі. 
– То дивлячись кого питати, – усміхнувся мені він. – Мене звати Найсвітліший Вед…
– Чому мене має це хвилювати? 
– І я – бог кохання. 

ЧИТАТИ ТУТ!

____

Але на цьому новини не закінчуються. Друга (і теж приємна): сьогодні завершилась моя книга "Рятівниця для володаря Ночі, або Магія світанку". 

Скажу чесно, книга далась мені складно, багато над чим довелось подумати. Не тому, що я не люблю цих персонажів, а тому, що люблю їх аж надто. Крім того, це була (я сподіваюсь) завершальна арка у світі Майбрука і Альсорії. Хоча хто мене знає, можливо, ми ще зазирнемо туди на вогник...

Так чи інакше, "Рятівницю" можна читати окремо, і вона повністю завершена. Даяна Брук, чудова головна героїня, знайшла своє щастя (і свою халепу). А якщо я надумаю написати туди якийсь бонус... Ну, то хто ж мене спинить, як я таке навіжене. До речі, скоріше за все, Даяну та Тайрена (гхм) ми ще зустрінемо в книзі у Чезаре як другорядних героїв. Ну а що, справжній дружбі різні світи не завада! 

"Рятівниця для володаря Ночі"

Рятівниця для володаря Ночі, або Магія світанку

На сьогодні новини все... Але не сумнівайтесь, завтра буде новий день, і ваша авторка обов'язково щось ще напридумує! Ну, або трохи відпочине для винятку (заготовивши продовження, щоб ви все одно щоранку мали що почитати). До речі, більше авторських новин та ранніх анонсів автора можна побачити у моєму Телеграмі. 

Дякую, що ви зі мною, мої найкращі у світі читачі! Люблю вас! Ваша Марго. 

2 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти

Як цікаво! У нас вимальовується нова історія кохання. Побачимо, як Чезаре впорається з потраплянкою Стефою. Чезаре дуже шляхетний, справжній принц. То ж Стефі немає чого хвилюватися. Коли виникнуть почуття, ніякі королівни та умовності не завадить!!!

Марго Вольська
09.07.2025, 23:08:00

Людмила Азорская, Стефанія просто не знає, який Чезаре чудовий!

avatar
Анні Кос
09.07.2025, 21:58:21

Дуже-дуже радію, що така цікава тема у книги! Знаю, що багато хто любить подібний вайб. Та й я не рівно дихаю до медиків, хоча сама не лікар взагалі. Гумор у них специфічний (в житті) :))))

Марго Вольська
09.07.2025, 23:02:43

Анні Кос, О так, медики і їх гумор, гм)) Так склалось, що мій науковий напрямок - біомедицина, і тому доводиться періодично контактувати з медиками в роботі. Це... Весело))
(Веселіше ніж контактувати з ними як пацієнту, отакого б досвіду поменше)

Коротше, я в цій історії на місці героя, бо він технар-якщо-перекладати-на-магічну-мову...

Інші блоги
Мої думки
Я пишу електронні книжки, бо мене ніхто не слухає. Пишу, бо по- іншому розсипаюся внутрішньо. Іноді тиша лякає, а іноді дозволяє зрозуміти себе. В моїх книжках реальність поєднується з містикою, створюючи магічний реалізм.
Де вас заставало натхнення?
Сьогодні писала продовження «Крихітко, біжи!» у парку з гойдалками. Вайб просто неймовірний. Єдине «але» - шум стояв такий, що написати вдалося зовсім майже нічого)) не та атмосфера для трилера. Бо ці нескінченні:
Чому ми пишемо, навіть коли нас ніхто не читає?
Можливо, тому що письмо ніколи не було лише способом спілкування. Воно завжди було способом існування. Людина пише не тоді, коли їй є що сказати світу, вона пише тоді, коли світ всередині неї стає занадто гучним, щоб мовчати.
Демон без рогів?
Вітаю, мої солоденькі! Ще на початку історії стало зрозуміло, що Лютер — напівкровка, і саме тому він бігає Кел'Зароном без рогів. Але насправді він їх має, як і крила. Як і всі демони. Проте роги для демонів — це
Соцопитування. Проблеми всезнання.
Привіт. Є одна здібність, яка звучить майже як абсолютна мрія будь-якої допитливої людини. Або як прокляття, якщо подумати трохи довше. У світі «Очей Роду» існує дар, що дозволяє бачити майже все. Окрім майбутнього,
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше