Розмові Даяни та Каріма — таки бути!

Вітаю!

Запрошую до нового розділу роману "Після ночі кохання...".

Уривок.

— Каріме Аслановичу, що ви тут робите?

Новак підіймається і впевненою ходою наближається. Пильно дивиться на мене зі звичним спокоєм у голосі й заявляє:

— Даяно Володимирівно, мене б тут могло не бути, якби я не потрапив у список заблокованих номерів вашого телефона.

На мить зажмурюю очі і видихаю. У вітальні присутній дідусь, і я не можу висловлюватися так, як мені хочеться. Не хочу слухати потім від нього нотацій про свою поведінку та мораль. Зрештою, я не знаю, про що вони розмовляли до мого приходу. Можу тільки уявити, що наплів дідусеві Новак.

— Нам потрібно поговорити, Даяно Володимирівно, — сухо ставить мене перед фактом Карім. У його голосі дзвенить сталь.

Відчуваю, він теж стримує свої істинні бажання. Але повітря навколо нас електризується за секунду. Наші погляди зустрічаються, і я відчуваю, як легке тремтіння проймає моє тіло. Дивлюся в очі сильного чоловіка і здаватися не збираюся, тільки шкодую про одне: що тут знаходиться дідусь, бо в іншому випадку цей самовпевнений нахаба уже б пішов звідси.

Кліпаю й, оминувши чоловіка, звертаюся до дідуся:

— Артеме Никифоровичу, можна, ми поспілкуємося у твоєму кабінеті?

— Так, звісно, — погоджується він.

Оглядаюся на Новака й холодно кидаю:

— Прошу за мною.

Йду до кабінету й шалено нервую. Але знаю одне: коли ми залишимося за зачиненими дверима, я скажу Новаку все, що думаю. За свою нахабність він отримає сповна. Невчасно він вирішив порозмовляти.

Зараз я не можу влаштувати йому сцену, краще на одинці. Ще трішки потерплю. А потім — він за все відповість...

Книга тут

Приємного читання!