Продовження

Новий розділ уже на сайті:

Спав я погано...

  Роздумував про зустріч з Мел... Як буду себе вести, що говорити, а про що краще помовчати... 

  Але це була продуктивна ніч на спогади.

  Згадав, як у школі милувався Меланією, дивився непомітно, бо вона завжди була трохи відчужена, мрійлива, з великими коричневими очима. Коли ми зустрічалися поглядами я не бачив нікого крім неї... Не впевнений чи вона це помічала, але тепер знаю що помічали інші... Мої друзі (якщо їх так можна назвати) знущалися з неї, більше через те, що вона подобалася мені і я її захищав... На випускний вони змовилися і хотіли її напоїти, роздягти і по-фотографувати для мене, але Даня(один із наче друзів) розповів мені про це і я врятував Мел... Але не врятував від Віталія... І тепер знаю чому... Мені навіть соромно стало за мою слабкість... Чому я повірив його погрозам... Паша вже тоді розбирався в комп'ютерах і міг творити диво... Який я дурний... Втискаю голову у подушку... Клінічний ідіот... Це ж треба було повестися на таку маніпуляцію...

  З легкої дрімоти мене "вириває" Паша:

  - Яр, все добре, тобі щось подібно? - тихо і трохи тривожно запитує.

  Не хочу, щоб він переживав тому змушую себе сісти і подивитися на брата:

  - Паша, все добре... Я не спав усю ніч, обдумував зустріч і розмову з Меланією... Згадав дещо... Тепер не знаю, як мені дивиться їй в очі... 

  - Що згадав, якщо не секрет? - ненав'язливо і обережно запитує Паша...

Дізнайтеся продовження в книзі:  Врятуймо один одного