Мені часто кажуть, що Богдан вийшов занадто ідеальним. Мовляв, він завжди знає, що сказати жінці, щоб її підтримати. Він романтичний — але без награності чи зайвої мішури. Рішучий, але водночас розсудливий. Так, саме ці якості я ціную в чоловіках, і тому мій герой має їх. Але разом із тим — він не позбавлений недоліків. Просто чомусь вони залишаються непоміченими.

По-перше, тема батьківства. До втрати доньки Богдан був майже не включений у її життя. Один із яскравих прикладів — він затятий рибалка, але так і не навчив доньку плавати. Йому було нормально відпочивати окремо від родини. Хоча він позиціонує себе як людину, що цінує сімейні цінності, у тексті немає жодної розмови з його мамою чи братом. Тож виникає питання — чи справді ці цінності є ключовими для нього?

Йому також притаманна дещиця лякливості. А якщо сказати м’якше — захисний механізм уникнення. Найбільше це проявилося у момент, коли Оля не відповіла йому взаємністю. Він зник майже на два тижні. Без пояснень, без конкретики. Він не був поруч, але й не відпустив остаточно. Просто зайнявся особистими справами, ніби нічого не сталося.

У романі «Повернути й прийняти» з’являються розділи від імені Олексія — колишнього чоловіка Олі. І ось що я вам скажу — він із Богданом схожий. Принаймні, в них однакова мотивація. Типово маскулінна: «чоловік повинен забезпечувати родину» — це їхня центральна думка.
Богдан зростав без батька, бачив, як мати тягнула все самотужки, і не хотів такого майбутнього для своєї родини.
Олексій, розчарувавшись у роботі в місті, вирішив: якщо є можливість мати свою справу, свою землю — треба триматися за це і працювати на знос. І працював. На 150%. Але в цій гонитві за стабільністю обидва втратили головне — зв’язок із родиною. Бо на неї просто не залишалося ні часу, ні натхнення.

Чи є між ними різниця? Є.

Богдан пережив втрату дитини. І втрату Олі. І це змусило його змінитися. Він почав роботу над собою, намагається бути іншим — і тому здається світлішим, позитивнішим персонажем.
Олексій же досі вважає, що не правою була Оля. А він — той, хто героїчно тримав усе на собі. Йому здається, що він зробив висновки, що став інакшим у другому шлюбі. Але насправді — не став. І саме тому він виглядає «негативним» героєм.
Для мене — ті, хто не змінюються, не роблять висновків, не приймають відповідальність — саме вони викликають найбільше розчарування.

Ось такі мої роздуми, якими хотіла з вами поділитися.

А як ви вважаєте — Богдан справді ідеальний?
Чи подобаються вам ідеалізовані герої?
А може, ми самі їх ідеалізуємо — як і в житті — просто не хочемо помічати недоліки?..