Спільна ніч у двох та зустріч сонця!

Вітаю, сонечки!

Запрошую до оновлення історії Вілена та Аїди.

Роман "Вкрадене серце" — завершиться уже цього тижня, тож поки є можливість придбати її вигідно.

Уривок.

Орловський таки мене почув, ми змінили тему розмови, розмовляли про моду, погоду, фільми. Обіймалися, цілувалися, шепотіли ніжності й схаменулися лише, коли почало світати. Ми навіть не помітили, як злетіла ніч.

Мене накрила печаль, адже цей чоловік, провівши зі мною ніч напередодні свого весілля, зараз піде до іншої. Зі мною він провів ніч, повну ніжностей та романтики, а через кілька годин візьме іншу за дружину.

— Нам пора додому...

З гіркотою зауважую.

— Давай зустрінемо цей світанок разом.

Дивлюся у кохані очі й не хочу відмовити цьому чоловікові. Я згодна зустріти з ним світанок, згодна піти за ним на край світу, тільки мені важливо знати, що я одна потрібна йому.

— Давай, — зірвано погоджуюся.

— Поїхали на пагорби, звідти дуже гарно видно схід сонця.

— Поїхали.

Через двадцять хвилин ми уже стоїмо на пагорбах. Вілен обіймає мене зі спини й тихо на вушко шепоче:

— Аїдо, я знаю, що ти мені не повіриш, але хочу кожен свій світанок зустрічати з тобою.

Я лише важко зітхаю і розумію, що одних бажань замало, але мовчу. Що я можу сказати, якщо й так усе зрозуміло.

Орловський повертає мене до себе і впивається в мої вуста палким поцілунком. Я, зажмуривши очі, відповідаю на цей цілунок, забувши про все на світі.

Першою обриваю цю нереальну ніжність, бо розумію, що мені пора. Я не боюся, що мене сваритимуть удома. Уже не страшно нічого, бо найцінніше я вже втратила.

— Вілене, щасти тобі! — заглядаю в найкрасивіші у світі очі.

— Аїдо, я хочу, аби ти була в моєму житті... — з болем у погляді заглядає в мої очі він.

— Вілене, ні. Про це мови не може бути. Ми це вже з тобою обговорювали, і я не хочу більше розмов про це...

Звільняюся з його обіймів і, хоча серце рветься від розпачу, я мушу йти.

— Аїдо... — зірваним голосом кличе він.

Зупиняюся біля машини й здавлено прошу:

— Вілене, просто пам’ятай, що я була у твоєму житті...

Книга тут...

Приємного читання та тихої ночі!

 

2 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Лана Рей
02.07.2025, 21:58:22

❤️❤️❤️❤️

avatar
Лілія Зелена
02.07.2025, 21:53:16

❤️❤️❤️

Інші блоги
Чи гуманно труїти ненависного чоловіка?
Певно всі погодяться з тим, що труїти когось - це справа... дуже погана. Але історія подружнього життя Амелії змушує зменшити рівень гуманності. В нових розділах нарешті відкривається причина появи демониці Цикути. Колишня
А чим надихаєтесь ви?
Вітаю, мої любі! Кожного разу, коли сідаю щось писати, у голові виникає питання. Про що буде історія? Де взяти натхнення? Інколи знаходила у літературі, довгих прогулянках під дощем на набережній, особливо в грозу, чи
Будеш крекер?
Холод проймав до кісток. Скупе освітлення ніби знущалося над нею, осяваючи змучені обличчя довкола, проте не даруючи тепла. Сімнадцять днів ув’язнення. Сімнадцять довгих ночей без зв’язку зі світом. Цей підвал став
М(ж)к. Маур. спойлер.
Мабуть, залишу цю анімацію майже без зайвих слів. Лише додам що вас чекають 52 та 53 розділи в книзі. І трошки мого уявлення 52-го розділу: (в книзі, в руках Маура зовсім не армет, якщо ви розумієте, про що я) ☛"Моя
Рубрика: "Книжкові паузи"
У цій рубриці черга дійшла до готичної загадки, де втеча від суспільства обертається боротьбою за виживання. Громовиця в Порцеляновій Чашці авторки Ольха Елдер. Корабель посеред шторму, пасажири з таємницями
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше