Це була не книга. Навіть не оповідання. А радше — шепіт, який не давав мені спокою.
У мене в голові жила героїня. Я бачила, як вона дивиться у вікно. Як тримає в руках ключ від дверей, які не наважується відчинити. І я написала про це. Декілька абзаців у старому зошиті, між сторінками конспектів.
Це був мій перший текст. Я не планувала стати письменницею. Я просто не могла не писати.
Потім з’явились імена. Світ. Вогонь у її руках. Темрява в її минулому. І я зрозуміла: я більше не гравець у цій грі — я провідник. Це не була геніальна історія. Але вона була моєю.
І саме вона відкрила двері у безмежну мандрівку — де з кожним новим твором я відкриваю себе заново.
Сьогодні я вже створюю цілі світи. Історії, які сплітаються між світлом і тінню. Але я завжди пам’ятаю ту першу героїню… Вона була тиха. Але з неї почалося все. Можлива згодом вам про неї розповім.
А сьогодні пізніше буде доповнення до Темної Гри.
Зі щемом і вдячністю, Ваша Лірія Маєр❤️
3 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиМій перший твір був натхненний дуже відомою комп’ютерною RPG-грою. Однак навіть після написаних творів я не вважаю себе письменником. Але я досі пам’ятаю свою першу улюблену героїню — ці оповідання ще належить перекласти з російської.
Олег Іващишин, О, буду з нетерпінням чекати на переклад! ?
Перші герої — це як перше кохання в письмі: назавжди залишають слід у серці ✨
І навіть якщо ти не вважаєш себе письменником — ти вже твориш історії, а значить, дихаєш тими самими вітрами вигадки, що й ми всі?
Перший твір — особливий. Я так вважаю. І тут недоречне порівняння з млинцем. Бо перший твір — це як перша подорож у незвідані світи. Ти йдеш вражений, і витріщаєшся на усе підряд. Інколи не можеш пояснити побачене, але зумів пережити. А пережите — найцінніше..)
Romul Sheridan, Ох, яке глибоке й красиве порівняння… ✨
І я з тобою повністю згодна — перший твір ніколи не варто знецінювати. Це не пробний млинець, а перша подорож у світ, де ти — творець і дослідник водночас.
Ти ще не все вмієш, але вже відчуваєш. Не завжди знаєш, куди йдеш — але йдеш з відкритими очима й серцем. А те, що пережив — справді стає частиною тебе.
Дякую за ці слова — вони, як маяк для тих, хто тільки ступає на цей шлях ?
Нехай кожна така подорож буде неповторною.❤️
Цікаво) Дякую!) Гарний блог!)
Fill, Спасибі))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати