Просили? Ловіть ❤️

"Гра в покору" - оновлення вже на сайті!

Сьогодні гаряченьке ☀️

– Ти не залишив мені вибору, – тихо сказала вона, не відводячи погляд. – Влаштував сцену перед усіма. І одним поцілунком зруйнував усе, що я вибудовувала роками.

Рейн трохи поворушився, наблизившись до її обличчя.

– Ти це кажеш після всього, що зробила зі мною?..

Мара відсахнулась. Заплющила очі, а коли відкрила – в них вже не було звичної сталевої люті. Лише втома. І щось ще… Набагато глибше і складніше за втому.

– Тоді ти був лише фігурою на шахівниці, – прошепотіла вона.

Рейн торкнувся її щоки.

– А тепер?

– Тепер все інакше, – сказала Мара.

– Правда? – поцікавився він, і його пальці, що до того ніжно торкалися її щоки, ковзнули нижче, пройшлися обрисами відвертого декольте. – Доведи, – його очі блиснули.

– Чого ти хочеш?.. – прошепотіла вона.

– Щоб ти не боролась. Сьогодні ти вже один раз перемогла… Там, на арені. Тепер дозволь мені взяти гору.

Мара вигнула брови в німому запитанні.

– Ти так кажеш, ніби не був зверху…

– Я не про це, – він взяв її за підборіддя і зазирнув в очі. – Дозволь мені вести. Довірся мені. Віддайся мені.

P.S. А я тим часом пишу фінальні глави "Гри", тож скоро буду знати, хто виграв ;) А ви трохи пізніше!

Ваша Чарівна Мрія