Додано

01.07.25 08:33:36

Бажання Люціана Грея

Привіт, друзі та колеги по перу!

Чи бувало у вас таке, що якась ідея просто вривається у вашу голову і ви нічого не можете з цим вдіяти? Ось у мене саме така історія! Чого я лише не робив: вмовляв, що не маю на це часу, переконував, пробував домовитися – нічогісінько! Ця ідея безцеремонно малювала картини нової книги.

Зрештою, я не витримав і просто мусив її записати. Так з'явилися перші декілька сторінок – "Бажання Люціана Грея".

Кажуть, гарна історія захоплює одразу. Тож мені дуже цікаво почути вашу думку: як вам початок? Чи варто продовжувати писати цю історію?

https://booknet.ua/book/bazhannya-lyucana-greya-b439206

4 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти

Ромул Шерідан

01.07.2025, 10:37:25

Звісно — варто!))

Юрій Гурін

01.07.2025, 11:07:25

Romul Sheridan, Дякую

Мрія Чарівна

01.07.2025, 08:44:14

Звучить і виглядає дуже цікаво)

Юрій Гурін

01.07.2025, 11:07:06

Чарівна Мрія, Дякую, гарного читання.

Торі Елін

01.07.2025, 08:39:23

Вітаю! Мені сподобалося тож думаю слід продовжувати. Хоча все ж я притримуюся одних і тих самих слів «Автор/письменник книг вирішує сам писати книгу – чи ні.» Бажаю успіху в написанні і багато читачів!

Юрій Гурін

01.07.2025, 11:06:50

Торі Елін, Щиро дякую Вам за пораду і побажання. Раз історія народжується — потрібно дати їй шанс.

Тея Калиновська

01.07.2025, 09:52:00

❤️❤️❤️

Юрій Гурін

241

відслідковують

Інші блоги

Юлія Хемс

Мої думки

Я пишу електронні книжки, бо мене ніхто не слухає. Пишу, бо по- іншому розсипаюся внутрішньо. Іноді тиша лякає, а іноді дозволяє зрозуміти себе. В моїх книжках реальність поєднується з містикою, створюючи магічний реалізм.

Іванка Сокіл

Де вас заставало натхнення?

Сьогодні писала продовження «Крихітко, біжи!» у парку з гойдалками. Вайб просто неймовірний. Єдине «але» - шум стояв такий, що написати вдалося зовсім майже нічого)) не та атмосфера для трилера. Бо ці нескінченні:

Анастасія Котляр

Чому ми пишемо, навіть коли нас ніхто не читає?

Можливо, тому що письмо ніколи не було лише способом спілкування. Воно завжди було способом існування. Людина пише не тоді, коли їй є що сказати світу, вона пише тоді, коли світ всередині неї стає занадто гучним, щоб мовчати.

Катерина Винокурова

Демон без рогів?

Вітаю, мої солоденькі! Ще на початку історії стало зрозуміло, що Лютер — напівкровка, і саме тому він бігає Кел'Зароном без рогів. Але насправді він їх має, як і крила. Як і всі демони. Проте роги для демонів — це

Сергій Бобрицький

Соцопитування. Проблеми всезнання.

Привіт. Є одна здібність, яка звучить майже як абсолютна мрія будь-якої допитливої людини. Або як прокляття, якщо подумати трохи довше. У світі «Очей Роду» існує дар, що дозволяє бачити майже все. Окрім майбутнього,