Посох мого ректора: вже на сайті!

Вітаю, любі, готові до веселої гри слів? Адже зараз... в руках талановитої мамзель Лейт... посох її ректора. А от що було далі (і що — до того!) можна дізнатись на сторінках книги. Приготуйтеся до приємного вечора, наповненого легким гумором!

Новинка: Посох мого ректора

Анотація:

Я мріяла вчитися у великого мага, а стала єдиною, хто керує його... посохом. Тепер ми пов'язані — принаймні поки не розгадаємо таємницю нашого зв'язку. Він — ректор Академії, і ніхто не може дізнатися про його слабкість. Навіть якщо його слабкість не в посоху, а в тому, хто його тримає.

Підтримайте книгу вподобайкою, коментарем і не забудьте додати її в бібліотеку. Ваша підтримка неоціненна!

А я побігла писати проду. Обіймаю  ❤️

Завжди ваша,
Олександра Метафор

Телеграм для обговорювань
ТікТок для відео
Інстаграм для всього

3 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Олеся Глазунова
30.06.2025, 21:55:20

От вже гей посох)))
Моє такий .... Ем.. вигляд))) потужний )
Бажаю гарного старту !

Олеся Глазунова, А як вона на нього дивиться ахах Дякую, обіймаю ❤️

avatar
Лара Роса
30.06.2025, 21:43:00

Гумористичного полку прибуло))) Розслабляємось після боїв)))

Лара Роса, О, це точно! Бо після драми треба перепочити))

avatar
Сергіель Краель
30.06.2025, 21:40:35

Гра слів, звучить як щось заборонене)

Сергіель Краель, Нічого такого))

Інші блоги
❤️ візуали до відьмочки❤️
Сама трішки скучила за картинками , тож і вам треба показати, Книжечка тут З теплом ❤️
Я починаюча письменниця...
Я люблю писати і в моїй голові часто зароджується купа ідей для книжок, частіше за все ці ідеї ніколи не потрапляють на папір. Це не перший раз я пробую написати книгу, ні, до цього було багато стартів які не дійшли свого
Без марафонів і подвигів
Любі мої, я нікуди не зникав — просто мовчки відійшов у тінь. Настільки виснажився, що не мав сил навіть повідомити про паузу. Організм чемно сказав: «Стоп». І я вперше за довгий час його послухав. Три тижні відпочинку
До кінця знижки лишилося менше години...
Люблю цю запальну парочку ♥️ Опиняємося у величезній залі, декорованій квітами й золотом. Нік увесь час тримає мене в обіймах, а я, здається, вже починаю до цього звикати. — Не соромся, — тихо мовить, коли
Смарагдова пташка
Вітаю вас, мої читачі. Чи ще пам’ятаєте незавершену історію Аміри-Сеймарін і ту кляту арку, що досі не дає спокою ні героям, ні читачам, ні мені? Можу нарешті повідомити: робота над заключною частиною «Смарагдової
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше