Мальборо цього разу просто молодець. Але чому босоніжки є, а Кіри не видно? І знову Мальборо треба спішити. Його інтуїція волає про небезпеку.

Я показав на босоніжки. 

– Ага. Вона сьогодні в них була у мене. Казала, що в них дуже легко ходити, хоч вони на шпильках. 

– Легко? Думаю, вона просто ніколи не носила чогось такого красивого. І от тепер їх скинула, бо  натерла ноги. 

– І викинула? – недовірливо перепитав слідчий. – Вони на вигляд недешеві. Та й куди б вона пішла босоніж? Собака слід не взяв. Кіра наче злетіла. Бо далі не пішла.

– Вона у квартирі Жанни. –  впевнено сказав я. – Викинула з вікна взуття. То вона знак подає. А телефон не відповідає, поза зоною, бо вимкнений.

От же цей Мальборо, вміє, коли треба. Як адресу швидко знайшов! А тепер залишилося найскладніше –  знайти Кіру. Все на вигляд просто. Але ж ми в курсі про те, що завжди є якесь але. https://booknet.ua/reader/tretya-dvchina-kovboya-malboro-b437435?c=4770304