Не збирається вона зі своїм другом розлучатися! С@ка! Охрініла взагалі! Але і я теж хороший – зірвався. Мало того, що чашку розбив, так ще й ребра сіпнув так, що аж іскри з очей посипалися!

Стискаю щелепи, повільно видихаючи крізь зуби. Сам винен, не хрін було смикатися. Та не треба було взагалі з Розовською зв’язуватися!

Я зарядив Лізці вслід чашку й тільки коли вона розбилася, злякався, що міг розбудити Богдана.

Дідько! Треба тримати себе в руках. Не вистачало ще раз налякати дитину. Богданові й так останні дні дісталося. Стільки новин та сюрпризів…

При одній думці про сина починаю усміхатися. Якби тоді, п’ять років тому, я не пошкодував мокру дівчину й не зупинився, його б просто не було!

Але зупинився ж.

Й ось тепер пожинаю наслідки.

Акуратно нахиляюся, збираючи осколки, і викидаю їх у відро для сміття. Потім повільно випрямляюся, намагаючись не робити різких рухів – біль у ребрах усе ще пульсує, але вже звично, фоном. Піднімаюся у свою кімнату й обережно лягаю в ліжко.

"ПОЧНЕМО З ПОЧАТКУ"

Розділ 32 чекайте о 00.00!