Погана смуга в минулому?

Мальборо вважає, що чорна смуга уже в минулому. Тепер він попросить вибачення у Світлани, зізнається Кірі в почуттях І повезе всіх на відпочинок.

"– Без тебе розберуться. Головне, всі живі й рієлторка під ковпаком. От тільки відпустка... Світлана не дозволить з малим, як думаєш?

– Може і дозволить. – прошепотіла Кіра, а я розвеселився, бо все так гарно складалося.

– А може і сама поїде. – зовсім не радісно згодилася Кіра. Перевтомилася явно. От кому у відпустку треба.

– І ти з нею поїдеш?

– Не знаю. – видихнула вона і криво посміхнулася. – Ви краще ідіть миритися. Якщо лікар дозволить. А мені треба приготувати малому сніданок."

І раптом ...

Всі очікували чого завгодно, крім цього. Це плутає всі карти. А кому розплутувати? Звісно Мальборо.

Якби ж то все так просто.  Спойлеру не буде, вам же цікавіше самим про все дізнатися https://booknet.ua/reader/tretya-dvchina-kovboya-malboro-b437435?c=4770300

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Олеся Глазунова
26.06.2025, 19:14:08

Мммм... Я знала, що він зізнається Кірі)))
❤️❤️ ❤️

Рома Аріведерчі
26.06.2025, 19:37:10

Олеся Глазунова, ❤️❤️ ❤️він так зізнався, що вона не зрозуміла, що це зізнання. Тож має бути другий підхід )

Інші блоги
ДосьЄ №02: СергІй
«Він хотів контролювати своє життя.» Сергій — із тих людей, які не люблять залишати життя напризволяще. Він звик діяти. Вирішувати. Тримати слово. Тримати ситуацію. І, головне, — тримати себе в руках. «На
Це сталося: новий розділ "Дракайни" готовий!
Іронічно, що розділ має назву "Повернення" - і це водночас моє власне повернення до редагування "Дракайни" )) Бо за останній місяць цей розділ дав мені прикурити, чесне слово. Багато всього трапилося, і
Вересень у цифрах, новинка і трошки планів
Ну що, вересень закінчився, я полізла дивитися статистику й традиційно зависла там довше, ніж планувала)) Тому сьогодні без довгих підсумків у стилі «ось усе, що сталося зі мною за місяць». Краще про хороше: що ви читали
Коли історія тупцює на місці
Я от подумала: коли автор не до кінця горить історією, то й персонаж постає таким собі тормозом. Я все ніяк не наважусь перейти до конкретики, бо сама ще не до кінця розумію логіку «Квартири поверхом ліворуч». Тому
Тіні зливаються,
закручуються у воронку, що стрімко наливається пітьмою, серце стискається і падає вниз, вниз, все глибше… аж до поля бою, що виринає перед очима. Битва закінчилась, і солдати блукають між трупами, добиваючи ще живих. Стогони,
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше