Чесно зізнаюся: я ніколи не мріяла про домашню бібліотеку чи читання під ковдрою з ліхтариком. У дитинстві книги здавались мені чимось чужим. Сухі обов’язкові тексти зі шкільної програми, нудні герої, які не викликали в мене жодного відгуку. Читання було радше тиском, ніж задоволенням.
Але щось у мені змінилося. Не раптово — поступово. Можливо, це сталося в той момент, коли світ навколо почав тиснути. Коли шум зовнішнього світу став надто гучним. Коли я втратила зв'язок із собою і почала шукати шлях, щоб сховатися — не назавжди, а хоча б на хвилинку.
Я почала читати... щоби втекти.
Втекти від реальності, яка іноді здається надто болючою, надто вимогливою.
Втекти у вигадані світи, де я могла бути ким завгодно. Де правила інші. Де почуття щиріші.
І знаєш, у цьому втечі я, навпаки, почала більше відчувати себе.
Кожна книга, яку я читаю, відкриває мені частинку мене самої — ті емоції, які я не наважувалася прожити в реальності.
Це як мовчазна розмова з собою, яку ніхто не переб'є.
Я досі не читаю заради "бути розумною" або "встигати за трендами". Я читаю — щоб вижити, прожити, надихнутись.
А як у тебе?
Чому ти почав або почала читати?
Що було тим першим поштовхом — нудьга, цікавість, біль чи, можливо, любов?
Поділись у коментарях — мені справді цікаво дізнатись твою історію. Бо у кожного з нас є свій шлях до книги.
3 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЯ почала читати від нудьги, в 5 років))) Часи такі були, доінтернетні, розваги тоді були інші))) І я навіть за це вдячна. Прочитана книжка — це додаткове життя, яке може прожити людина)
Христина Вілем, ❤️
Я багато читав у середній і трошки менше в старшій школі. Але випускові екзамени, а потім філфак дуже добре порізали мій читацький пил. Книга перетворилась в "обязаловку" - читай-читай, оцей список, потім цей, і це все іспити, заліки і т.д. Зара читаю дуже мало. За цей рік лише одну книгу прочитав. Хотілось би якось повернутись до читання, звичайно.
Я заради своєї подруги почала читати. Вона завжди брала мене в бібліотеку. Я вирішила взяти одну книжку і почитати щоб бути якось схожою чи що. Зараз я ні про що не шкодую. Я вдячна їй що брала мене з собою і привела в чудовий світ книг
Yevhenia, Дуже щиро.)))
І правда, іноді саме люди поруч відкривають нам щось важливе. Добре, що ти тоді взяла ту книжку. Тепер це частина тебе. І подрузі респект — таких людей не так багато.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати