Я знаю, що по черзі хід Рейна, але у нас тут не все так заскриптовано (прихильники Рейна, почекайте ще трошки, будь ласка) ✨️

"Гра в покору" - оновлення вже на сайті!

Мара підійшла ближче, поклавши долоню йому на спину. Просто щоб не забував, що вона має на це повне право.

Рейн не забував.

– Ти став спокійніший, – зауважила вона. – Здається, життя в цивілізації йде тобі на користь.

– Ти хотіла сказати, «в вольєрі»? – прошипів він, розвертаючись до неї і тим самим ніби ненавмисно скидаючи з себе її руку.

Мара посміхнулась тією самою м’якою посмішкою, що завжди ніби приховувала під собою лезо.

– «Вольєр»? – перепитала вона, перекочуючи на язику це слово. – Чисте повітря. Триразове харчування. Сон в нормальному ліжку, а не накиданих на підлозі шкурах. У людей це називається «повноцінне життя». Навряд воно може мучити... Хіба що, – вона примружила очі, – дику тварину.

Рейн вже знав цю гру. Вона повільно буде доводити його до точки кипіння, чекати, поки він почне огризатись по-справжньому, щоб в найбільш неочікуваний момент накинутись із поцілунками.

Правила були йому відомі, але ефективну тактику для перемоги він так і не знайшов.

– Для іграшки – це, можливо, розкіш. Для вільного чоловіка – клітка. А для тебе, як я бачу, – витончене задоволення, – озвався він.

– Я ніколи цього не приховувала.

(Зацініть її татуювання ❤)

А ще це:

Ваша Чарівна Мрія