Чому ви маєте це прочитати (+ візуали)

Три причини читати "Тернові пута або приручити ангела"

1. Бо там є він:

Спочатку нічого не відбувалося. А потім в центрі зірки виникли дві блакитні іскри, які кілька секунд танцювали таємничій танок, а потім з’єдналися і утворили спалах блакитно-білого сяйва. Коли сяйво розвіялося, в центрі зірки стояв на одному коліні високий худий парубок зі світлим, майже білим волоссям. Одягнений він був в білий костюм-трійку із золотим оздобленням, а за спиною здіймалися два великі біла крила.

- Ангел… - зачаровано прошепотіла Карлайла.

Тим часом ангел підняв голову і подивися на ту, що його викликала. Виявилося, що він мав гострі риси обличчя та блакитні очі, які в ту ж секунду підозріло примружилися.

- Відьма?.. – запитав він із стриманим здивуванням.

2. Бо там є щемлива історія кохання (зі своєрідним трикутником):

Ханна взяла його за руку. Міцно стисла. Виникла пауза.

Пауза почала непристойно затягуватись, а ангел не прибирав руку.

- Мені час повертатись до роботи, - сказала, нарешті, Ханна, відпускаючи його.

- Так, звісно, - Астраель прибрав руку, взявся за свій зошит. – Мені також.

Відьма потягнулася, щоб зняти Завісу безмовності, але зупинилася.

- Астраелю, - сказала вона. – Якщо в тебе колись виникне бажання з кимось поговорити… В мене завжди знайдеться зелений чай.

- Дякую.

Ханна провела пальцем по розсипаному на столі пилку, порушуючи безперервність лінії, і той піднявся в повітря, виблискуючи в променях сонця, а потім розтанув.

Після чого відьма забрала зі столу пусті чашки.

- Я зараз покличу прибиральника, - вона кивнула на тернові колючки, що залишались на столі і біля нього.

Астраель просто кивнув, а, коли вона пішла, торкнувся власною рукою тієї, яку вона тримала. Йому здавалось, що його шкіра все ще зберігає її тепло. І це було найприємніше відчуття за тридцять два роки два місяці і чотирнадцять днів.

3. Ну і, якщо ви зайдете достатньо далеко... То там починається оце:

- Ви сказали, що вам наказали мене знайти. Навіщо?

- А це - найцікавіше.

Демон розвернув її спиною до себе, і Ханна побачила, що з конструкції посеред столу починає спадати покривало. В цей момент стало незрозуміло, що Ґєшеат мав на увазі – причину, чому він її шукав, чи шоу.

Як тільки полотно відкрило те, що таїло під собою, Ханні перехопило подих. Посеред столу стояла широка і низька золота клітка. А в клітці, так само на колінах і з магічно зв’язаними очима сидів Астраель.

- Ні… - видихнула Ханна.

Цього разу халату на ангелові вже не було. З одягу на ньому були тільки вільні білі штани. Його плечі і спина були вкриті малюнком у вигляді крил, намальованих золотою фарбою.

- Мені наказано було вас розважити на цьому заході, - зашепотів їй в ухо Ґєшеат, - а також передати послання.

- Яке послання? – запитала відьма, невідривно дивлячись прямо перед собою.

Астраель в цю мить відчув, що його руки більше не зв’язані, хоч браслети на них і залишились. Коли він переніс кисті вперед, всі змогли побачити, що браслети на них також із золота. Наступним рухом ангел торкнувся пов’язки на очах, яка стала м’якою, як фольга, зім’яв її і відкинув, піднімаючи голову.

В цей же час Ґєшеат нахилився ще ближче до Ханни, майже торкаючись її вуха губами і сказав:

- Вас запрошено до Темного Ковена, - і поцілував її в шию.

Ваша Чарівна Мрія