Продовження історії "Просто друг"

Що тут відбувається?- чую знайомий голос.

-Він мене заливає.- кажу я.

Тимур штовхає хлопця і заходить в квартиру.

-Ти куди? Приватна власність.- каже цей хлопець.

-Ого, та увас кран тече. Потрібно перекрити воду.- каже Тимур та намагається знайти вентель.

-Йди геть звідси, холопе, а то міліцію викличу.- каже цей холоп.

-Це я зараз її викличу, якщо не перекриєте воду.- кажу я.

-Ось. Все добре. Завтра прийду відремонтую.- каже він.

-А ти вмієш?- дивується хлопець.

-Вмію. А зараз пішли звідси.- каже він,  бере мене за руку і тягне в коридор.

-Дякую за допомогу.- кажу я чомусь тремчучи.

-Про що ти думала, коли туди йшла сама вночі?- питає він стривожено.

-Я тобі дзвонила, але ти не відповів.- кажу я.

-Я був на роботі. Я заробляю гроші, до пізньої ночі.- каже він втомлено витираючи лоб.

-Пробач. Дякую за допомогу.- кажу я і прямую додому.

-Лихо на моє голову.- каже той мені вслід.

 А я чомусь всміхаюся…