Розділ «Лист. Чергування» уже можна побачити у змісті!

— Ти знову палив її листи? — змінив тему Айзек, принюхуючись. У повітрі стояв ледь відчутний солодкуватий запах. Так пахли напарфумлені листи, які його аристократичний знайомий без жалю викидав у комин. — Так не можна! Це ж від мами. Хоч би поцікавився.

— Мами, — пирхнув презирливо цей золотоволосий янгол із диявольськи гострим язиком. — Мама. Жінка, яка просто народила мене.

— Як можна... А, здається, тут ще одне.

— Спали, — байдужо.

— Слухай, — роздратувався Айзек, обережно змахуючи з конверту пилинки. — Я звісно розумію, в родині не без уродів, але ти міг би хоча б зробити вигляд, що зацікавлений. Твоя мама намагається приділити тобі час і налагодити зв'язок...

— Вибач? — перебив Фелікс, випроставшись.

Ясні блакитні очі потемніли, і навіть золотаве волосся, здавалося, втратило блиск. Поволі аристократ наблизився і вихопив листа з чужих рук. Айзек навіть не чинив супротив.

— Щось я не пригадую, пане Довгий ніс, щоб ми були достатньо близькі, аби ти міг нишпорити там, де тобі зась, — процідив Д'Армонд, тонкі крила його носа затремтіли у тамованому гніві.

У повній тиші він порвав не дивлячись конверт на клапті і вкинув їх у вогонь. Папір миттєво почорнів і зазвивався, а кімнату заповнив той самий солодкуватий запах.

Перейти на сторінку розділу можна тут.

Гарного дня, мої любі!