Можна довго говорити про жанри, техніку чи ринок. Але сьогодні хочеться поговорити не про форму, а про суть.
Чому ви вперше сіли за текст? Що змусило вас написати — не тому, що було можна, а тому, що інакше було неможливо?
Хтось почав після втрати. Хтось — бо не вистачало повітря. Комусь було важливо виговоритися, а хтось просто відчув, що в ньому живе інший світ.
Мені цікаво дізнатися вашу історію.
Коли це сталося? Чому? Що спонукало вас обрати саме слово?
Запрошую поділитися в коментарях. Хто знає — можливо, чиясь відповідь стане точкою опори для когось іншого. Або навіть початком нового тексту.
Також буду рада вашій підписці — попереду багато нового, і кожна ваша реакція додає сенсу цим історіям.
З повагою,
Ваша Вікторія Прохоренко
12 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВітаю. Я скажу просто - мене примусив це робити Бог Творчості! До того я щасливо лежав собі на канапі та радісно плював у стелю....
Адріан Анжелворд, Дуже змістовно
Спочатку в голові народилася історія, яку я хотіла б прочитати. А оскільки ніхто таку історію не написав, то я вирішила написати її сама. )
Прохоренко Вікторія, Вона вийшла слабкою, бо я тоді тільки вчилася писати. Але сам сюжет вийшов цікавий і добре закручений. Тож я вирішила переписати її, перенести героїв у іншу країну, і тоді виставлю. Але добре, що я її писала, бо практика пішла на користь, і друга книга вже була написана з досвідом.
Чому? - Спосіб боротися зі стресом. Та і просто подобається викластись на "лист паперу". Я часто придумую казочки своєму дитяті, та зовсім не має часу на втілення їх "в життя" на букнеті. На жаль(
Що спонукало? – декрет.))) Депресія через події в моєму домі в Україні.
От така моя історія.
Марина Мелтон, Дякую
Почала писати у дитинстві, спочатку це були фанфіки комікси, короткі історії. Тоді ж почав формуватися мій світ. Він для мене не просто реальний, я ніби пишу про минуле своє життя)
Анна Стоун, Круто
Завжди писала. У 18 років написала смішну повість "Химера". Про те, як батьки вбили чужу дитину, щоб отримати орган (не пам'ятаю який) для трансплантації власній. Ну я так думаю, що то було смішно. Не за змістом, а за формою.
Тоді ще писала непогані вірші, їх навіть друкували у періодиці.
Ну і далі весь час щось писала, ніколи не дописувала.
Останні роки мала хобі - читати/дивитись/вивчати різні матеріали про те, ЯК писати.
Ну а тепер нарешті несміливо пробую на практиці це застосувати. Воно не дуже і не завжди вдається.
Тільки на Букнеті написала справжню першу книжку, яка б вона не була.
Олеся Тиха, Бажаю вам успіху
Дякую за цікаву тему ☺️
Фантазія підкидала цікаві ідеї з дитинства. Мріяла в дитинстві написати казку про сім'ю 100-поверхового будинку (нафантазувала цілий том і всім розповідала. Потім навіть від незнайомих чула таку назву )))
Почала писати, бо зрозуміла, що це моя творчість, тобто спосіб самовираження. Причому, зараз такий період. Раніше були інші форми творчості (фотографія, вишивка., створення прикрас..)...
Хоча мені й досі складно дописувати до кінця - легко починати, десь на середині я втрачаю інтерес, а потім як беруся, то сама фанатію і від процесу і від результату.
Любава Олійник, вав, вже захоплюся вами
Я почала писати в дитинстві, коли раптом зрозуміла, що мої ідеї цікавіші за кіно) Був такий момент. З того часу не передумала писати, хоча й мала великі перерви з різних причин.
Марина Мелтон, оо, як я розумію
Я почала писати ще з дитинства. Тоді це було не “твір” чи “жанр”, а просто спосіб дихати. Виливати думки й почуття на папір стало для мене тихою звичкою, яка з роками не зникла — лише змінилася форма. Історії з часом стали глибшими, теми — болючішими, але потреба писати залишилася незмінною.
Можливо, ми всі починали з різного, але щось у нас точно спільне — слово як порятунок.
Прохоренко Вікторія, ❤️❤️❤️
Я почала писати майже десять років тому. Це мій спосіб боротись зі стресом, переживаннями і певна терапія, під час якої я зі своїми персонажами вчилась і вчуся виходити з криз, тривог і пропрацьовувати болісні моменти, нав'язливі думки і неспокій
Хтось пише щоденники, а я створюю людей із проблемами і дарую їм свій біль, спостерігаючи за тим, як вони з нього виберуться і з часом, якщо мій біль не вщухає, я дивлюсь як впорались вони і беру це за приклад❤️
Кайла Броді-Тернер, дякую вам
Я не писав книги в дитинстві, але писав вірші. Мені завжди було цікаво поримувати. Взагалі, з дитинства, в моїй голові прокручуються якісь вигадані історії, які не припинялись. Перед тим, як заснути, постійно народжуються якісь світи. А місяці два назад, я натрапив на блог, про те, що можна публікуватись і вже ввечері розкрутилась думка, яку, я вирішив написати, а коли почав, мене ця справа захопила. Не знаю, до чого це приведе, але, як хобі, я вважаю це круто.
Прохоренко Вікторія, Дякую. Взаємно.
О, ви вернулись на букнет. Так давно вас не бачила. З поверненням. Нових вам звершень❣️❣️❣️
Костів Наталочка, вітаю. Так, вже якийсь час тому. Пишу нову історію, готую ще одну. Приємно, що вам приємно!?❤?
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати