Тут ожило і розбилося моє серце

Ого, яку драму розвела Кіра. Що уже собі надумала просто тому, що Мальборо вирішив не тиснути?

Тут ожило і розбилося моє серце. І тут живуть ті,  кого я люблю.

І я колись житиму  щасливо, покохаю когось, і він мене. Шкодуватиму лише про те, що дітей не буде. Таку спадковість, як у мене, не можна пускати у світ.

Хух.

Я витерла сльози й подивилася на телефон. який досі стискала у руці. Кому першому дзвонити, Сидоренку чи Жанні?

Краще б Сидоренку. Він цинік, але обіцяв Кірі гуртожиток і роботу.  Хоча насправді не треба нікому дзвонити. Не варто тікати, не почувши, чого саме хочуть ті, кого любиш. Не можна вирішувати за Мальборо чи Світлану. 

Так що ж вирішить Кіра, чи вислухає хоча б Мальборо? https://booknet.ua/reader/tretya-dvchina-kovboya-malboro-b437435?c=4770287

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
Коротко про мою книгу (з гумором)
Падіння Небесних Каменів → небо раптом вирішило скинути на людей каміння → люди бігають → ховаються → тікають → хтось б’ється → хтось кричить → коротше, день явно не задався. Велика Зима → хопа → настала
Винні чесні очі чи щира душа? Книжковий огляд!
Мені випала можливість прочитати книгу "Знову моя" з циклу "Гра без згоди" Стасії Мун. Як завжди з любов'ю та турботою розглядаємо нюанси, які я для себе відзначила і деталі сюжету, які інтригують у цьому Ютуб-відео. Хочу
Коли історія тупцює на місці
Я от подумала: коли автор не до кінця горить історією, то й персонаж постає таким собі тормозом. Я все ніяк не наважусь перейти до конкретики, бо сама ще не до кінця розумію логіку «Квартири поверхом ліворуч». Тому
Вітаю зі святом, кісяри! ^..^ ♐♌
... усіх причетних і усіх, хто підтримує. ━━━━━━༻❁༺━━━━━━ Я пам'ятаю ще часи, коли це свято ще не називалось "День захисників та захисниць" і відзначалось 14 жовтня. Оті всі марші з фаєрами в Києві, портрети
Talis est Obsessio: прощання і знайомства ✨
Вітаю, друзі! Новий розділ уже на сайті! За традицією: статичний колаж подаю нижче, анімований уже у моїх reels Знайти Джима десь, не біля плити було майже неможливо. Ця душа готувала повсякчас, певно
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше