Нарешті ми дісталися спальні...

Не знаю, чи попередня глава зайшла вам так само, як і мені (бо оті купання - це те, що я щиро люблю ❤️, проте не впевнена, що всі так сприймають), але, мушу сказати, що традиційну одиничку вона не отримала (пане Одиничнику, недопрацьовуєте... Давайте вже на дві оптом сьогодні ☀️), але в сьогоднішньому розділі ми вже чесно і щиро потрапимо в спальню Кривавої Королеви... А от що там буде? Вирішують герої.

Через день о 20:00

"Гра в покору" - оновлення вже на сайті!

Рейн пройшов до столу, взяв із нього велике яблуко та почав їсти. Раптом знайомі тонкі руки обвили його талію і на мить хтось притиснувся до спини.

Барс здригнувся, мало не вронивши плід, що тримав в руках. Як Марі вдалося підібратись так несподівано? Вхідні двері доволі голосно риплять при відкриванні – тут є потаємний хід?..

– Застала мене зненацька, – зізнався він і знову встромив зуби в яблуко.

Мара не відповіла одразу. Лише ковзнула долонею по його животу, м’яко, ніби ненароком, вивчаючи рельєф під тканиною. Потім ступила на крок назад і сперлась на один із стовпів біля ложа.

– Не могла відмовити собі в такому задоволенні… Знову.

У Рейна пропав апетит.

– Так, минуло разу вийшло дуже ефектно, – він демонстративно відклав яблуко, розвернувся і глянув спідлоба на свою нову «хазяйку».

За весь час подорожі вони жодного разу не розмовляли. Рейн не мав настрою, а Мара була зайнята. Тож остання їхня змістовна бесіда відбулася ще в його спальному шатрі. А тепер вона дивилась на нього так, ніби пропонувала почати з місця, де вони зупинились тієї ночі. Чи може за секунду до того, як вона приставила йому до горла ніж.

І зараз, маючи вільні руки та не скутий прутами клітки, він мав велику спокусу забути про все, що сталося, і так і зробити. Але був нюанс.

Він не міг дозволити собі бути чиїмось трофеєм.

– Але те, що я тобі підіграв у критичній ситуації, не означає, що я згоден грати за твоїми правилами.

Вона грайливо хихотнула.

– Не згоден? А хто ж тебе питає, Барсику? – відійшла від ліжка і зробила пару кроків до Рейна.

Її хода була ледь помітно хижа – котяча, повільна, повна контролю.

– Я бачу, мої дівчата чудово тебе відмили. Поголили. Причесали. Ти все це прийняв, як слухняний домашній кіт, правда? Як і одяг наложника, – вона свердлила його палаючим поглядом. – До речі, він тобі так личить… Я ідеально вгадала з розміром. Чи ти просто для нього народився?

Вона ніби навмисне намагалась викликати його гнів. Підняла руку, щоб погладити по поміченій щоці, але Рейн схопив її.

(відео без звуку)

Ваша Чарівна Мрія