"– Нарешті прийшов. Нам потрібно поговорити.

Я повільно опускаюся в крісло, зціпивши зуби й намагаючись не турбувати поламані ребра.

– Здогадуюся, про що, – крізь зуби ціджу я.

Батько втомлено масажує скроні.

– Час залишити особисті образи за дверима, Максе. Бізнес вимагає стабільності. А ти… Ти зараз нагадуєш розгніваного підлітка, який не може розібратися у своїх почуттях.

Я криво посміхаюся.

– Бізнес? Це все, що тебе хвилює?

Він відповідає не відразу.

– Єлізавета… – починає обережно, але я тут же жорстко обриваю:

– Дай їй спокій. Цю тему закрито. Усе, що ви могли з Розовським зіпсувати, ви вже зіпсували! Далі я сам розберуся!

– Сам? – він стискає губи. – Сам ти розбирався вже! І до чого це призвело? Твій син чотири роки ріс без батька. Не відомо, де і в яких умовах! Та вас із Лізкою обох відшмагати не завадило б! Шкода, що ви вже занадто дорослі… От тільки поясни мені, як ви взагалі примудрилися Богдана зробити…?

Я знову посміхаюся.

– Серйозно? Тебе тільки те цікавить? Як ми примудрилися з Лізкою зустрітися та замутити?"

"ПОЧНЕМО З ПОЧАТКУ"

УВАГА!!
Змінено час публікації нових розділів!
Тепер оновлення будуть о 00.00. Щодня, як і раніше.