Вітаю, любі!!!

Запрошую до нового розділу роману, "Після ночі кохання...".

Сьогодні розділ від Даяни.

Уривок.

Я важко зітхаю. Мій єдиний мужчина в сім’ї — трудоголік, і, схоже, це заразне, адже я теж люблю свою роботу, інколи не помічаю, як промайнула ніч.

— А де всі? — заклопотано питаю, бо цілковита тиша в будинку мене насторожує.

— Віруня з Італії приїхала, от усі й понеслися до неї. У них там якийсь двіж — вумен-паті чи що... — з іронією кидає дідусь. Він відривається від монітора й, посміхаючись, підіймається з-за столу. — Хоча знаєш, добре, що ці дві Солохи пішли, а то зараз би повчали тебе та розказували, як і що треба, — дідусь зупиняється поруч і пильно заглядає мені в очі. — Даянко, ти не ображайся на них. Аделіна хоче, аби ти менше працювала. Ти ж реально дуже багато працюєш. Хоча я чудово тебе розумію — улюблена робота, як бальзам на душу, — він важко зітхає й просить: — Що б не казала твоя мати і моя дружина, ти слухай своє серце. Бо, якщо чесно, не подобається мені той алмазний магнат. Не справляє він враження серйозного чоловіка.

Хмикаю й, посміхнувшись, заглядаю в заклопотані очі найріднішої душі.

— Дідусю, мені теж цей Сергій не до душі. Він наче нічого, якщо чесно, можливо, навіть ідеальна кандидатура. Але я не хочу жити з красивою картинкою, не відчуваючи до нього нічого. Та й після Андрія довіри до чоловіків немає...

Книга тут...

Приємних емоцій, від читання!