Єдина знижка на передплату роману «невинний каприз

Доброго ранку, любі мої! Сьогодні діє єдина знижка на передплату роману «Невинний каприз».
Якщо ще роздумували — саме час скористатися! Він. Вона. І магнетизм між ними.
Неочікуваний. Незрозумілий. Спонтанний.
Той, що спалахує раптово — і вже не відпускає.

І хай би що відбувалося навколо...
Хай хтось плете інтриги.
Хай комусь боляче, що не втримав його — і тепер хоче бачити на колінах.
А, може, це зовсім не той, про кого всі подумали. 

А вона?
Вона — як тиша перед бурею.
І буря після тиші. 

Анабель і Крістіан. Крістіан і Анабель.
Їхня історія почалась з одного погляду. З одного дотику. З гри, що здавалася лише пустощами. З одного — невинного капризу…

Попереду — ще кілька емоційних глав із несподіваними поворотами, і ми вже зовсім близько до фіналу.


А поки — ловіть уривок, який точно відволіче вас від буденності: 

– Привіт, – кажу тихо, але голос відлунює, наче постріл. Мої очі не відриваються від неї. – Можна на хвилину?
– Тут? – вона вагається, кинула погляд на брата. – Але ж...
– Саме тут і зараз, – не вимагаю, а прошу.
Відходимо вбік на кілька кроків. Здається, стає тихіше, хоча площа навколо кипить життям, а в моїй голові – не тиша, а шелест хвиль прибою.
– Ти не відповіла на моє повідомлення, – кажу, беручи її за руку. – Лише лайк. Я сподівався, що заслужив на більше. Виходить, помилявся?
– Ми... просто говорили, – запинається. – А потім… навіть не знаю. Зрештою, ти теж більше не писав. Тож ми квити.
– Це було не «просто». І ти це знаєш. Чи я уявив собі більше, ніж було, – дивлюсь прямо в вічі.
– Не знаю, – вона промовляє майже пошепки, але слова ріжуть, наче лезо. – Я справді не знаю, Крістіане...
Стискаю губи, намагаючись не зірватися. Знаю, що це неправда, бо її очі говорять мені зовсім інше. Набираюся сміливості й кажу першим, хоч моє его вже шепоче, нагадуючи про її втечу і той ляпас, але серце підштовхує шаленим стукотом:
– Анабель Спенсер, – цілую руку і притуляю її до щоки. – Я так злякався, коли подумав… Той голий торс… А тепер ось це – картини, виставка...
– А ти змінилася, – прозвучало так тихо, майже подумки.
– Ні, – каже схвильовано. – Я просто вже боялася чекати.
І це мене проймає. Пригадалася її постать у світлі софітів. Її справжність. Моє захоплення… мій відчай, мій страх. Відчуваю, як моє его відступає. Боюся зависнути між вчора та сьогодні. Роблю крок уперед і стаю ближче – впритул.
Наші погляди зустрічаються – мовчазна згода. Я обережно торкаюся її обличчя, ніби боюся розбудити від сну. Пальці ковзають щокою, а губи знаходять її губи – м’яко, ледь відчутно. Це – не просто ніжний дотик, нескінченність, у якій ніби розчиняється час. Вона відповідає – спершу сором'язливо, потім щоразу впевненіше.
Я поглиблюю поцілунок повільно, без поспіху, без напору, відчуваючи її трепет і невпевненість. Тепло розтікається тілом, змішуючись з бажанням, обережністю і жагою. Дотик стає щільнішим, порив емоцій – сильнішим і нарешті пристрасним, надто пристрасним, до запаморочення. Ми ніби дихаємо одне одним. Так солодко, так щемливо – до болю. Мої руки ніжно пестять її шию, пальці заплутуються в її волоссі. Її руки куйовдять моє...


❤️ Деталі тут:
https://booknet.ua/book/nevinnii-kapriz-b435737

 

 

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
Чому романтична еротика?
Читання романтичної еротики – це не просто розвага, це запрошення до глибокого занурення у світ емоцій, бажань та людських стосунків. У сучасному світі, сповненому стресу та щоденних викликів, такі книги пропонують унікальну
Я - суперпопулярна авторка))))
Привіт, усім хто гуляє Букнетом. Вірю, що ви засумували за моїми буковенями. А сьогодні вони дуже цікавого плану, бо мушу поділитися архіважливою інформацією: Я СУПЕР-ПУПЕР ПОПУЛЯРНА АВТОРКА. БО в мене з'явилися свої
Вона з перчинкою)
Чому жінка, яка може постояти за себе, прямолінійна, гарна, незалежна викликає більше захоплення, ніж та, яка більш спокійна та обере промовчати, ніж відстояти свою думку?
❤️ Анонс ❤️
Вітаю, завтра 6 лютого почну викладати продовження історії Відьма на вимогу, а вірніше 2 частину. Пригоди відьми Ізабелли Найди та Валеррр'яна ❤️ продовжуються, і сподіваюсь вони вам до вподоби. З теплом
Локі і Зинаїда Павлівна [уривок для настрою]
Коли у зйомну однушку сирої, прогнилої наскрізь бетонки тебе на руках заносить Том Хідлстон, годі й сподіватися на адекватну реакцію місцевих. — Слава Ісу! А що таке, зомліла? — вистрибнула з-за рогу Зинаїда Павлівна
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше