Єдина знижка на передплату роману «невинний каприз
Додано
18.06.25 12:09:46
Єдина знижка на передплату роману «невинний каприз
Доброго ранку, любі мої!Сьогодні діє єдина знижка на передплату роману «Невинний каприз». Якщо ще роздумували — саме час скористатися! Він. Вона. І магнетизм між ними. Неочікуваний. Незрозумілий. Спонтанний. Той, що спалахує раптово — і вже не відпускає.
І хай би що відбувалося навколо... Хай хтось плете інтриги. Хай комусь боляче, що не втримав його — і тепер хоче бачити на колінах. А, може, це зовсім не той, про кого всі подумали.
А вона? Вона — як тиша перед бурею. І буря після тиші.
Анабель і Крістіан. Крістіан і Анабель. Їхня історія почалась з одного погляду. З одного дотику. З гри, що здавалася лише пустощами. З одного — невинного капризу…
Попереду — ще кілька емоційних глав із несподіваними поворотами, і ми вже зовсім близько до фіналу.
А поки — ловіть уривок, який точно відволіче вас від буденності:
– Привіт, – кажу тихо, але голос відлунює, наче постріл. Мої очі не відриваються від неї. – Можна на хвилину?
– Тут? – вона вагається, кинула погляд на брата. – Але ж...
– Саме тут і зараз, – не вимагаю, а прошу.
Відходимо вбік на кілька кроків. Здається, стає тихіше, хоча площа навколо кипить життям, а в моїй голові – не тиша, а шелест хвиль прибою.
– Ти не відповіла на моє повідомлення, – кажу, беручи її за руку. – Лише лайк. Я сподівався, що заслужив на більше. Виходить, помилявся?
– Ми... просто говорили, – запинається. – А потім… навіть не знаю. Зрештою, ти теж більше не писав. Тож ми квити.
– Це було не «просто». І ти це знаєш. Чи я уявив собі більше, ніж було, – дивлюсь прямо в вічі.
– Не знаю, – вона промовляє майже пошепки, але слова ріжуть, наче лезо. – Я справді не знаю, Крістіане...
Стискаю губи, намагаючись не зірватися. Знаю, що це неправда, бо її очі говорять мені зовсім інше. Набираюся сміливості й кажу першим, хоч моє его вже шепоче, нагадуючи про її втечу і той ляпас, але серце підштовхує шаленим стукотом:
– Анабель Спенсер, – цілую руку і притуляю її до щоки. – Я так злякався, коли подумав… Той голий торс… А тепер ось це – картини, виставка...
– А ти змінилася, – прозвучало так тихо, майже подумки.
– Ні, – каже схвильовано. – Я просто вже боялася чекати.
І це мене проймає. Пригадалася її постать у світлі софітів. Її справжність. Моє захоплення… мій відчай, мій страх. Відчуваю, як моє его відступає. Боюся зависнути між вчора та сьогодні. Роблю крок уперед і стаю ближче – впритул.
Наші погляди зустрічаються – мовчазна згода. Я обережно торкаюся її обличчя, ніби боюся розбудити від сну. Пальці ковзають щокою, а губи знаходять її губи – м’яко, ледь відчутно. Це – не просто ніжний дотик, нескінченність, у якій ніби розчиняється час. Вона відповідає – спершу сором'язливо, потім щоразу впевненіше.
Я поглиблюю поцілунок повільно, без поспіху, без напору, відчуваючи її трепет і невпевненість. Тепло розтікається тілом, змішуючись з бажанням, обережністю і жагою. Дотик стає щільнішим, порив емоцій – сильнішим і нарешті пристрасним, надто пристрасним, до запаморочення. Ми ніби дихаємо одне одним. Так солодко, так щемливо – до болю. Мої руки ніжно пестять її шию, пальці заплутуються в її волоссі. Її руки куйовдять моє...
Блог номер два про типажі. Цього разу жіночі. Мабуть, всі помічали, що протягом історії людства була популярною різна зовнішність. В голодні часи - розкішні фігури, в ситі часи - тендітність, викохана дієтами. Колись вважався
Офіційна заява: Я дописав «Богів з гуртожитку» (і зробив буктрейлер, як фінальний штрих до книги) Розходьтеся, друзі, кінець світу скасовується. Або відкладається. Бо я нарешті зробив це — поставив фінальну,
Уявіть, що існує паралельний всесвіт, у якому Адріан з книги Крок у безодню та Еларія з Позначена живуть своїм звичним (або не дуже) життям. Вони ніколи ще не зустрічалися, ходять тими самими вулицями, дивляться
Вчора історія Приручити порожнечу отримала рекомендацію від Іванки Сокіл, за що я безмежно вдячна. Сьогодні, користуючись нагодою (під тему так би мовити), якщо вам також зашла ця історія, хочу порекомендувати
Всім привіт! ♡‿♡ Мої любі! ♥️ У декого з вас виникло питання: чому Юля темненька? Насправді все просто. Саме такою її вперше побачила Ксенія у книзі «Його залежність». І ще тоді я описала
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
0 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВидалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати