Перше, чим зустрічає нас твір, це — приємна авторська мова, розлогі описи локацій, настрою, відчуттів, та думок. Проте ми мало бачимо описів персонажів і це, з одного боку добре, бо дає доступ власній фантазії, з іншого ж — певні персонажі стають такими собі тінями яскравої фатальної головної героїні. Можливо, у цьому і був авторський задум, а краще розкриття другого персонажу заплановано у продовженні.
Ми читали достатньо творів про владних чоловіків, що керують забитою нещасною дівчинкою і "перевиховують" її так, як їм хочеться, натягаючи на себе маску домінуючого карикатурного Пігмаліона, що зваяв скульптуру з витратного матеріалу, забувши, що це жива людина, і раптово закохався у своє "творіння". Я не фанат подібного тропу, бо ставлення до людини, як до речі, предмету, над яким виконується дія, яку можна перекроїти під себе, мені неприємне, незалежно від статі виконавця.
Головна героїня безсумнівно має харизму, яка лишає відбиток. Така людина лишається у вашій пам'яті, як випадково почута пісня, зі знайомим мотивом, яку ви наспівуватимете, навіть коли це починає дратувати, як стійкий дорогий парфум, який шлейфом тягнеться за вродливою жінкою, яку ви зустрічаєте випадково на вулиці, у крамниці чи улюбленій кав'ярні. Зрозуміло, чому така жінка впливова, чому вона цікавить і вабить. Не зрозуміло було на початку, чому її ваблять знедолені та скривджені життям. Хоча я очікувала якоїсь сильної травми у минулому, яка б пояснила її дії.
Перші розділи твору викликали у мене неоднозначні враження, дії персонажки скидались на спробу самоствердження за рахунок слабкості іншого, що я не надто полюбляю у творах мистецтва. Це викликає у мені те бажання стати на захист жертви, яка не здатна себе захистити. Образ героїні дуже яскравий, деталізований і чітко врізається у пам'ять, але контекст зав'язки мене дещо збентежив.
Емілія вдається до такого собі залякування головного героя, ніби щоразу перефразовує одне і те ж твердження: "Ти у моїй владі. Це моя гра. Ти робитимеш те, що захочу я. У тебе немає прав, немає думки, немає почуттів. За непослух будеш покараний." Це звучить достатньо часто, перефразовуючись у кожній репліці і проходить основною думкою, але як на мене: звучало, мов бравада, ніби вона переконує в цьому саму себе, повторюючи мантру, яку роль вона має грати зараз. Звісно, вона пережила травму і ховатись за видимість сили, яку вона довкола себе збудувала, мабуть для неї і є тією захисною реакцією на пережитий біль. Проте її емоції, почуття, мова її тіла — все свідчить про те, що вона хоче, аби її вразили і переграли, хоч і опирається цьому у найбільш особистих сценах.
Стосовно таких сцен: я не є противником описів сцен еротичного характеру, хоч мене більше цікавить емоційний бік подібних моментів, на відміну від деталізації статтевих органів та їх функціоналу. Проте в таких описах теж має бути певний стиль. Романтизація "сили" у тому, що говорили одне одному персонажі, чи навіть погрожували зробити одне з одним у інтимних моментах не викликало у мене приємних емоцій. Можливо мені просто складно уявити, як можна збудитись від погрози "взяття силою", якщо Ви розумієте, про що я. А також, дуже збивало одне слово на літеру "п", якого я не згадуватиму в рецензії, щоб не отримати бан. Хоч воно і пестливе, але абсолютно не відповідало характеру сцени, якою б вона не була. І повністю вибивалось із загального стилю написання твору. Твір написаний дорослою виваженою мовою, а речення з інтимних сцен, де вживалося це слово, неначе писав підліток без подібного досвіду.
Найбільше очікуєш, читаючи про владних людей, що прагнуть постійного контролю, беззаперечної покори — моменту розкриття їх травмуючого досвіду. Бо одразу ж було зрозуміло, що такими не народжуються, а, на жаль, стають, коли гартуються тяжким болем пережитого. Тож, коли цей момент настав, і було згадане минуле персонажа, звісно дещо стало на свої місця. Історія про колишнього була дуже болісною і викликала щире співпереживання героїні.
Так, Річард отримав своє. І заслужив на це, так, вона тепер вільна, сильна і незалежна. Проте основна проблема полягала в тому, що саме Емілія своїми діями, з часом і стала тим Річардом. Він часто казав, що вона не знає, що таке справжній біль, принижуючи і завдаючи їй шкоди. Вона ж, продовжила цю тенденцію, прагнучи домінування над слабкими чоловіками, прагнучи так само їх подавити, ніби помстившись за минулий біль, і не помічаючи, що не стала кращою і гіднішою за нього, а просто перетворилась на свого кривдника.
Девід здивував мене тим, що у стресовій ситуації знайшов можливість відчути і збудження, і намагався зблизитись, і фліртувати із головною героїнею. Я не вірю в те, що коли тебе викрадають, коли ти знаходишся у невіданні, страху за власне життя і здоров'я ти при цьому відчуваєш потяг до викрадача, яким би достобіса привабливим він не був. Звісно, до такої жінки будь-хто відчув би потяг, вона без сумніву магнетична особа. Проте цей момент мені не дуже зрозумілий, можливо варто було дати їм більше часу, можливо якби він пізнав її краще, тоді в нього б і зародились якісь почуття, проте отак одразу на другій зустрічі...Це щось фентезійне для мене.
Нам майже нічого не відомо про його особистість, так, він розповів про минуле, але ми знаємо про його батьків більше, ніж за нього самого. Я розумію суть прийому: його було подано дещо безликим, такою собі тінню, що стала важливою виключно, коли головна героїня звернула на неї увагу. Тоді яскравішим стає його розкриття і власні вчинки. Проте такий характер уже на старті "викрадення" мене здивував, звісно стокгольмський синдром існує(хтозна добре це чи ні), але Девід-спокусник це було щось неочікуване.
Її бажання домінувати, вести гру стало заразливим і фатальним, воно передалось їй від колишнього, вона ж, у свою чергу, передала його Девіду, а той і новому гостю, який пробув недовго. Дух суперництва звісно сильна річ, проте вчинок Девіда назавжди зробив його інакшим. Я застигла, читаючи цю частину, бо щиро не розуміла як закінчиться ця історія: романтизацією сили і насильства, де Емілія, після побаченого, нарешті визначить його, як рівного собі, чи усвідомленням глибокої травми, яка шкодить їй, роз'їдаючи зсередини і заражає всіх, з ким вона утворює зв'язок.
І власне, на цій інтризі книга завершується, втім я бачила, що автор працює над продовженням, яке вже є на її сторінці. Історія безперечно неординарна, принаймні це не те, що ми бачимо щодня у популярних жанрах. Ця історія не для відпустки, не для відпочинку, вона схопить вас за комір і триматиме в напрузі від початку до кінця. Авторка однозначно виконала величезну роботу і заслуговує на підтримку, тож запрошую до прочитання всім поціновувачам жанру, а, хто читає інше — просто залиште свої коментарі підтримки тут, я думаю їй буде приємно.
Творіть, пані Міраж Ночі, не спиняйтесь ні перед чим, і рада знайомству!
Доступ до цього твору мають тільки зареєстровані користувачі
Реєструючись на порталі Букнет, я підтверджую, що ознайомлений з Угоди користувача і згоден з нею.
21 коментар
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВітаю. Я вдячна всім за коментарі, втім закликаю кожного до взаємоповаги. Це мій блог і покликаний він виключно до нейтрального і конструктивного вираження думок і вражень щодо прочитаного. Прошу не переходити на особистості і не ображати інших авторів. У цьому світі і так достатньо негативу. Пропоную тут просувати тільки приємні і повчальні ідеї. Лишаймося людьми!
Готова до конструктивного і цікавого діалогу. У разі продовження образливих дискусій, я видалятиму коментарі. Сподіваюсь на Ваше розуміння.♥️
Кайла Броді-Тернер, ок. я вже сказала все, що мала. продовжувати сенсу не має, там все ясно. до вас Кайла, в мене нема претензій, пробачте якщо щось не так. більше не коментуватиму.
Намагалась читати книгу, та мене вистачило на декілька розділів. Ваша рецензія, Кайла дуже грамотна, детальна і конструктивна, за що вам спасибі, мало таких відгуків зустрічала, частіше або компліментарні, що аж горло зводить, або навпаки такі розносні, що автори видаляються, пришучі сльозливі пости прощання. Ви озвучили думку свою і вона сходиться з думкою реальних читачів книги, включно з моєю. Неадеквату у книзі валом, може це тільки моя думка. Автор старався зробити щось цікаве, хіба це просто не для мене. тому не бажаю його ображати. хай буде щасливим. дяку за рецензію
Вікторія Вовк, На кожен товар є свій покупець. Комусь подобається комусь ні. В мене такий стиль, я бачу так, хочу щоб вони були психами якщо ви так сказали я їх не ідеалізую. Що є то є. Це моя перша книга і я бачу її такою, можливо трохи доповню згодом, але є не тільки погані відгуки й хороші. Тому все ж таки є моя аудиторія кому подобається.
Твір не для всіх але там і жанр специфічний. Не ромком, щоб бути на кожен день, для прочитання. Головні персонажі не для того щоб їх любити і жаліти чи ненавидіти . Вони дають можливість зрозуміти, що життя в будь яких випадках сурове і безжальне до всіх і в кожного є проблеми психологічні або будь які інші. І от ці проблеми роблять з нас людей без масок і гриму когось хорошими когось ні. В цьому творі ми можемо то рохуміти дії Емілії то зневажати її, Девід сумніваєть в собі і це нормально він потребував житла їжі і кращого і це йому дає Емі, тільки за все потрібно платити а її ціна сурова. Також в авторо зазначено, що є еротика без цензури тобто осевидно, що текст буде прямолінійним і є застереження для тих хто планує читати! Тому варто було ознайомитись спочатку. Загалом твір не ординарний але почитати варто як на мене.
Полуночь, міраж ночі, розлогіньтесь. очевидно, що це ваш другий акаунт, не витрачайте літери)
Вибачте, забула головне. Ваша рецензія прекрасна і написана вишуканою мовою ❤️
Чарівна Мрія, Дуже дякую❤️
А тепер я прочитала)
Я якраз буду казати від імені поціновувача жанру, та й першість жінки мене якраз цілком влаштовує.
Книга дуже цікава) Задум мені сподобався, хоча з реалізацією ще варто попрацювати. Як на мене, герої дуже багато говорять і мало діють. 7 перших розділів - чиста експозиція, але далі почалось цікаве)
Загалом книга мені сподобалась, хоча моментів, коли я відчувала емоції, явно не закладені авторкою, було немало)))
Чарівна Мрія, Вдячна Вам за відгук)
Нещодавно додала книгу до бібліотеки. Чекаю вільної години для прочитання. Дякую за рекомендацію ❤️ Краще б замість отого слова на літеру "п" написала б " розкішн#ця" тоді не вибилось зі стилю книги?
Полуночь, Яке саме? Розкіш-ця? Просто не звично для мене. А так немає нічого проти, як її тільки не називали. Так як і чоловічі достоїнства))
Як на мене, рецензія глибока та різностороння. Я не поціновувачка "дарк романів", тож не знаю, наскільки цей твір має відповідати канонам, і звісно, автор зазвичай знає свій твір найкраще, але іноді, що називається, "око замилюється" і буває потрібен погляд зі сторони.
Кайла Броді-Тернер, )
Еротичні сцени теж треба вміти писати :) А взагалі, як я колись вже писала в свому блозі: можна обійтись без цього - обходимося без цього. Не всюди подібні репортажі і доречні. Тут, схоже, саме той випадок.
Міраж Ночі, Еротичні сцени повинні ще й читачам подобатись, а цього якраз я в рецензії не побачила.
Чудова рецензія! Заохочує до почитання. Я теж не люблю читати про механіку статевих зносин, але контекст пестливого словечка — зацікавив))) Дякую!
Міраж Ночі, До речі, збираюся читати;)
Дякую за рецензію. Вона для мене трохи звучала не однозначно, тому буду сприймати її як просто не ваш стиль письма та не той жанр. Моя книга на вузьку аудиторвю тих людей які люблять трошки Жорстоких стосунків та Емоційних гойвлок в книзі ( Хто любить читати Ніч Д'явола Дуглас та Переслідування Аделіни ) по вайбу щось з далека нагадує. Я не романтизую жорстокість та насильство та не прошу любити моїх героїв, вони люди не хороші і не погані їх такими зробило несправедливе життя.
Емілія сильна владна жінка яка має купу грошей і вправі обирати свої жорстокі ігри на які пішов Безхадько. Вона запропонувала йому краще життя і він погодився, заплатити свою ціну за це навіть життя, яке вона запросто може відняти, але не хоче цього бо аереслідує іншу мету.
З приводу відвертих сцен для мене ідеально прописано обожнюю їх перечитувати. Вони показують що в в деяких моментах на підсвідомості Емі теж може бути покірною. Так в неї бурхливі фантазії і вона шалена) С лово на П я не заміню для мене вона особливо близьке як згадали раніше в коментарях. І для мене це не ординарно і не клішово.
З приводу Річарда ви праві він зробив з неї своєрвдного монстра! Вона може змінитись але не хоче.
Міраж Ночі, І це чудово, дякую і Вам, діалог завжди має місце у творчості)
Може але не хоче про що говорять її постійні фрази про Контроль якім вона марить хоча вона вже його має.Також вона Багатійка і може дозволити собі все що їй ще потрібно, для неї це просто гра в маніпуляцію яку вона контролює і веде в перне русло. Так кінець цієї маніпуляції для неї був не планований так як такого вона зовсім не очікувала.
Чомусь не бачу згадки про Водія він грає ключові ролі також в самій Емілії але я так розумію це ви трохи не врахували.
З приводу Девіда він прийняв рішення сам поїхати з нею його не примушували і не запихали в авто він сам сів! Тому він просто сумнівається часто він не боїться за своє життя він нервує да на початку але коли розуміє що нічого страшного не трапляється він трохи рослабляється і пливе по течії потім починає проявляти трохи хитрості та думати як в грі вийти переможцем.
Коли він зустрічає суперника він бореться за її увану бо так вона вже в його думках. Так нема любовної лінії вони не кохають одне одного в них привязаність. Після Річарда вона нікого не покохає вона їх викорустовує і все це і Девіда торкнулось.
Міраж Ночі, Враховуючи будову твору, персонаж водія, не викликав відчуття його значущості для сюжету. Він не справляє враження ключового персонажу, тож згадувати про нього у рецензії я, перепрошую, але не бачу сенсу.
Дякую Зза Рецензію дуже цікаво побачити свою книгу з іншого боку. Мабуть це не ваш жанр )
Яка чудова рецензія! І настільки розгорнута, що сама по собі стає окремим твором - ессе (як я звикла) чи есеєм (як я бачу, що пишуть останнім часом). Обов'язково зазирну, бо зацікавилася взагалі книгою. І зокрема - отим загадковим пестливим словом на "п". )
Вітаю з роботою, зробленою на совість!
Астарта Грей, З радістю буду чекати вас та ваш відгук про мою книгу )
Так, ❤ в підтримку, але рецензію поки не читаю, бо саме почала читати!
Чарівна Мрія, Буду чекати відгук )
Не змогла прочитати блог — такий формат болісний для моїх очей :(
Наталія Шепель, Так( були певні технічні труднощі, які вже виправили
Якщо мали змогу ознайомитись із рецензією, було б цікаво почути і Вашу думку, якщо Ви читали цей твір, або ж просто кілька слів підтримки автору, щоб вона продовжувала творити!
Коментар видалено
Коментар видалено
По-справжньому гарна рецензія, дуже влучний аналіз вмісту книги, яку я колись починала читати. Щодо "назви" – була в мене навіть з авторкою цієї книги маленька дискусія в коментарях під її книгою, що якщо треба називати, то є літературні і загальноприйняті слова – бо надто вибивається з загального стилю тексту – але схоже було, що це слівце було дуже їй дорого.
Кайла Броді-Тернер, Мені сподобалося, як ви відобразили оті протиріччя щодо романтизацїї сили і т. з. "Стокгольмського синдрому".
Дуже гарна, розгорнута, майстерно написана рецензія!
Кайла Броді-Тернер, ❤️
Дякую за гарну, розгорнуту рецензію❤️❤️❤️
Анжеліка Вереск, Дякую Вам, що завітали❤️❤️❤️
Зацікавило)
Світлана Бонд, І це чудово, автор безумовно заслуговує підтримки)
Дякую за рецензію. ❤️
Лана Рей, Дякую за підтримку ❤️
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати